Останній день Песаха — Швії шель Песах (а в діаспорі також і восьмий — Ахарон шель Песах) — згідно з Торою, є святом із усіма відповідними законами та заборонами:«Сьомого дня — святе зібрання; жодної праці не робіть» (Ваїкра, 23:8).Проте на відміну від першого вечора свята, цей день не супроводжується благословенням «Шеехеяну». Він сприймається не як окреме свято, а як кульмінація всього тижневого циклу Песаха.Чудо біля моряШвії шель Песах пов’язаний із грандіозною подією — переходом євреїв через Червоне море. Саме цього дня, згідно з Традицією, Всевишній розступив води перед євреями, а згодом замкнув їх над головами єгиптян. У цей день читають уривки з книги Шмот, присвячені цьому чуду, а також урочисто промовляють Пісню Моря (Шірат А-Ям) — гімн вдячності, який виголосили сини Ізраїлю, побачивши загибель своїх переслідувачів. В ашкеназських громадах цю пісню слухають стоячи.Сьогодні Шірат А-Ям входить до складу щоденної ранкової молитви, хоча спершу її промовляли лише у свята та в Шабат. Вважається, що той, хто читає її з піднесенням, ніби сам проходить серед розступлених вод.Звичаї святаЗ роками останній день Песаха став днем особливих традицій. У Хабаді прийнято не спати в ніч Швії шель Песах — її проводять у молитві, навчаючись Тори та очікуючи ранкове свято із піснями та танцями. Виливаючи на підлогу воду, хасиди танцюють до тих пір, поки вона не висохне — це символізує перехід через море.В інших громадах теж збереглися барвисті традиції. У Польщі гурські хасиди танцювали навколо калюж, виливаючи воду на підлогу й символічно "переходячи море". У Галичині реб Ефраїм на прізвисько Цибеле заливав водою свою кімнату і вів сім’ю через «море», зображаючи диво на очах усієї округи.А в єрусалимському кварталі Меа Шеарім хасиди «Толдот Аарон» відтворювали перехід без води: ребе урочисто проходив між рядами хасидів, які розступалися перед ним — уособлення єврейського народу, що йде серед вод.Трапеза майбутнього - сеудат МашіахАле останній день Песаха — це не лише згадка про минуле. Завдяки Бааль-Шем-Тову з’явився новий звичай — Сеудат Машіах, Трапеза Машіаха. Вона проходить у день завершення Песаха і символізує віру в майбутнє визволення.За звичаєм Хабаду, на цій трапезі їдять мацу та випивають чотири бокали вина — як на седері. Адже Песах — свято виходу з рабства, і Талмуд говорить, що й майбутнє визволення настане в місяць нісан. Так початок свята присвячено пам’яті, а завершення — надії.Міст крізь часПесах стає символічним мостом — від історичної свободи до визволення майбутнього. І Швії шель Песах — це не просто день завершення свята. Це момент, коли ми озираємося на диво, що сталося, і водночас дивимося вперед, сподіваючись на чудо, яке ще має прийти. по матеріалам сайту: chabad.org

Омер відраховується щовечора після заходу сонця, починаючи з другого вечора свята Песах і до ночі перед святом Шавуот.Благословення слід вимовляти лише в тому випадку, якщо жодного дня не було пропущено; якщо ви пропустили хоча б один із попередніх днів, поточний день рахуйте, але вже без благословення.БОРУХ АТО АДОЙ-НОЙ ЕЛЕЙ-ЕЙНУ МЕЛЕХ ООЙЛОМ АШЕР КИДЕШОНУ БЕМІЦВОЙСІВ ​​ВЕЦИВОНУ АЛЬ СФІРАС АОЙМЕР.БЛАГОСЛОВНИЙ ТИ, ГОСПОДЬ, БОГ НАШ, ВОЛОДИКА ВСЕСВІТНОГО, ЩО ОСВЯТИВ НАС СВОЇМИ ЗАПОВЕДЯМИ І ДАВ НАМ ПОВІД ПРО РАХУНКУ ДНІВ ОМЕРУ!Почніть тут, якщо ви рахуєте не вночі, а вдень, або якщо ви не відраховували щодня з початку цього року: Підрахунок Омера в ніч на п’ятницю, 18 квітня 2025 року.СЬОГОДНІ ШІСТЬ ДНІВ ОМЕРАПочніть тут, якщо ви рахуєте не вночі, а вдень, або якщо ви не відраховували щодня з початку цього року: Він, Милосердний, відновить для нас Храмову службу на її місці, незабаром, у наші дні — навіки. Амен!Хвальний гімн, який співають у супроводі музичних інструментів:Бог помилує нас, і благословить нас, і буде вічно прихильним до нас!На землі стануть відомими Твої шляхи, усі народи дізнаються про спасіння, надіслане Тобою.Будуть дякувати Тобі, Боже, народи; усі народи будуть дякувати Тобі.Будуть радіти й веселитися народи, бо Ти справедливо судитимеш племена, і вічно правитимеш народами землі.За це будуть дякувати Тобі, Боже, народи; усі народи будуть дякувати Тобі.Тоді земля дасть свої плоди, і благословить нас Б-г, Б-г наш.Благословить нас Бог, і тремтітимуть перед Ним усі кінці землі.Молимося:Великою силою Своєї правиці звільни в'язнів!Прийми молитву Свого народу, укріпи нас і очисти, грізний Володарю!Молимося: Всемогутній, охороняй, як зіницю ока, тих, хто проголошує Твою єдність!Благослови їх, очисти їх, помилуй їх.Постійно даруй їм Свою милість!Непохитний, Святий, за Своїм великим милосердям управляй Своїм народом!Єдиний, Всевишній, звернись до Свого народу, який пам’ятає про Твою святість!Прийми нашу молитву і почуй наш плач.Ти, перед Ким відкрито потаємне!Благословенне славне Ім’я Його Царства навіки вічні!Володарю світу!Ти передав нам повеління через Моше, Свого раба: вести рахунок дням Омера —щоб очиститися від нашого зла та скверни, як написав Ти в Твоїй Торі:«І ведіть собі рахунок — з першого дня після свята Песах, дня принесення вами Омера ячменю, хлібної жертви вознесення. Сім повних тижнів мають бути пораховані; до дня, що йде за сьомим тижнем, порахуйте п’ятдесят днів», —щоб очистилися душі Твого народу, Ізраїлю, від своєї скверни.І тому, нехай буде угодно Тобі, Господи, Б-же наш і Б-же батьків наших,щоб за заслугу того, що я сьогодні вів рахунок дням Омера —був виправлений збиток, який я спричинив у сфері Йесод шебе-Хесед,і щоб я був очищений, освячений найвищою святістю;і завдяки цьому нехай буде послане велике Світло в усі світи;і нехай будуть визволені Нефеш, Руах і Нешама від усіляких домішок і вад,і щоб ми були очищені й освячені Твоєю найвищою святістю навіки. Амен!

21 нісана 2447 року (1314 рік до н.е.) – Моше залишає Мідьян.За сім днів після бесіди зі Всевишнім, що з'явився йому в палаючому кущі, Моше погоджується із запропонованим йому завданням – визволити євреїв із рабства. Заручившись згодою свого теста Ітро, він саджає на віслюка своїх дружину і дітей і прямує до Єгипту, щоб сказати фараону: «Відпусти народ мій».21 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) – Розсічення Чорного моря.Через сім днів після Виходу, євреї опинилися в пастці, замкнені з одного боку єгиптянами, які переслідували їх, і водами Чорного моря («Ям Суф» на івриті) з іншого.Усю ніч вогняний стовп перебував між євреями і єгиптянами, а коли розвиднілося, Всевишній скомандував Моше: «Веди людей уперед!».Першим у воду увійшов Нахшон бен Амінодав із коліна Йеѓуди. Вода відступила, і євреї перейшли море, немов по суші. Коли ж єгиптяни кинулися за ними навздогін, морські води повернулися до свого звичайного стояння, потопивши єгиптян, а євреї, які дивом врятувалися, співали на березі «Пісню моря».

«Не потрібно зрушувати гори.Потрібно лише знати, куди спрямувати зусилля.Одна запалена свічка, в руках маленької дівчинки, може назавжди змінити цілу родину.»— Рабин Цві Фрімен

Це воїни з Курахівського, Покровського, Бахмутського, Вугледарського, Луганського, Запорізького, Сумського, Харківського напрямів та з моргів на території рф.

Чому в останній день Песаха влаштовують "трапезу Машиаха"Єврейська традиція зберегла багато звичаїв, пов'язаних із святом Песах. Один із них – "трапеза Машиаха", святкове застілля, яке заведено влаштовувати в останній день пасхального тижня.Тора вказує на перший і сьомий дні Песаха як на святкові, неробочі дні. Але в діаспорі всі свята відзначаються не один день, як в Ізраїлі, а два. Тому в Святій землі трапезу Машиаха влаштовують на сьомий день Песаха, а за її межами – на восьмий.В іншому ж як в Землі Ізраїлю, так і в діаспорі ця трапеза проходить однаково. Незадовго до завершення останнього дня пасхального тижня в синагозі накривають стіл, до якого запрошують усіх присутніх: рабинів, прихожан синагоги і просто людей, які випадково зайшли. Споживати хамець – квасні продукти – ще не можна, тому на столі маца та пасхальне вино. Кожен учасник застілля випиває чотири келихи цього вина так само, як це роблять у перші ночі свята – на пасхальному Седері.Цей звичай запровадив засновник хасидизму рабі Ісраель Бааль Шем Тов. Як сказано в книзі "Айом Йом", у завершальний день Песаха Бешт проводив три трапези. Останнє застілля він називав "трапезою Машиаха", оскільки в цей день світло Машиаха сяє відкрито. Із 5666 (1906) року, завдяки зусиллям Ребе Рашаба – п’ятого Любавичського Ребе, – цей звичай став загальноприйнятим серед любавичських громад.Оскільки головна мета хасидизму – це наблизити прихід Машиаха, зрозуміло, чому керівники Хабаду приділяють таку увагу дню "відкритого сяйва світла Машиаха". Тим більше, що це сяйво проявляється в простих матеріальних діях. Подумайте самі: якби це був "урок" чи "концерт Машиаха", то логічно було б припустити, що для його сприйняття потрібні особливі інтелектуальні чи духовні "засоби". Але Бешт встановив саме трапезу, а це означає, що "сяйво світла" проникає не тільки в сферу думок і почуттів, а й у фізичну реальність.Не випадково звичай влаштовувати трапезу Машиаха запровадив саме засновник хасидизму. В одному з листів Бааль Шем Тов описує свою зустріч із душею самого Машиаха, де на питання Бешта: "Учителю, коли ти прийдеш?" той відповів: "Коли джерела твого вчення розіллються назовні". Тобто, коли вчення хасидизму прийде навіть до тих, хто вважає себе "зовні" – поза святістю. До тих, хто, здавалося б, не має жодного відношення до Божественного.Вже майже триста років учення хасидизму поширюється світом, знаходячи ключі до сердець наших братів і сестер, які ще вчора жили "зовні". Все більше синів і дочок Ізраїлю починають ототожнювати себе з єврейською релігійною громадою свого міста, починають жити за законами Тори.Так само і трапеза Машиаха в наші дні стає все більш поширеним єврейським звичаєм. Найрізноманітніші люди збираються за одним столом у завершальний день Песаха. Але коли за столом сидять і ті, хто вже бачить "світло Машиаха", і ті, хто поки що не здатний його відчути, – ми всі стаємо причетними до цього процесу. І як результат – нам стає набагато легше відчути свій зв’язок із Машиахом і зрозуміти свою роль у наближенні його приходу.Натяк на "світло Машиаха" міститься також в атарі – уривку з книги Пророків, – який читають у останній день Песаха після публічного читання сувою Тори. Нагадаємо, що глави були підібрані так, щоб їхній зміст певним чином пояснював тижневу главу або святковий уривок. У цій атарі розповідається про перемогу єврейського царя Хізкіяу над військом Санхерива. І хоча падіння Санхерива сталося в першу ніч Песаха, ми читаємо про це в останній день свята, тому що йдеться про перемогу Хізкіяу, який молив Творця зробити його Машиахом.Хізкіяу – благочестивий і богобоязливий нащадок царя Давида – міг би стати Машиахом і повернути з вигнання десять колін Ізраїлю, об'єднавши весь єврейський народ. Але цьому не судилося здійснитися, бо Всевишній позбавив його цієї високої честі.Сталося це так: вавилонська делегація прибула до Єрусалиму, щоб привітати Хізкіяу з перемогою над ассирійцями і висловити йому своє захоплення тим чудом, яке зробив для нього Творець, коли затримав рух сонця на десять годин. Цар зустрів послів дуже привітно і показав їм усі скарби, зібрані як у його палаці, так і в Храмі. Як тільки делегація залишила місто, Всесильний суворо вказав Хізкіяу на його непростиму помилку. Адже замість того, щоб скористатися нагодою для прославлення Імені Всевишнього і пояснити вавилонським послам, що тільки Б-г має владу над життям і смертю та всіма силами природи, цар опустився до примітивного хизування своїм багатством. Хоча міг, не залишаючи Єрусалиму, позбавити від ідолопоклонства мільйони жителів Вавилону.Попри це, період правління Хізкіяу увійшов в історію як час щасливого політичного та економічного розквіту країни. Але найважливішим його досягненням по праву вважається відродження істинного єврейського духу та викорінення ідолопоклонства у Святій Землі.З точки зору хасидизму, "недопрацювання" Хізкіяу очевидне: він мав унікальну можливість "розповсюдити джерела назовні" – на неєвреїв, але обмежився тим, що "поширював вчення всередині" – серед народу Ізраїлю. Це, звісно, добре, але недостатньо.Той факт, що в останній день Песаха у всіх синагогах світу читають цю історію, вказує на відкрите сяйво світла Машиаха.Нехай Вс-вишній якнайшвидше пришвидшить цей день!Рав Дов-Бер Байтман

20 нісана 5670 року (29 квітня 1910) – Йорцайт Ребе Іцхака-Дов-Бера, автора молитовника «Сідур Маѓарід» (абревіатура івритського виразу «Наш вчитель, раббі Іцхак Дов-Бер»).Ребе Маѓарид (раббі Іцхак Дов-Бер) народився 1826 року в Любавичах і був єдиним сином раббі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляд, сина третього Ребе – раббі Цемах-Цедека.Після смерті Цемах-Цедека раббі Хаїм-Шнеур-Залман разом із сином перебрався до Ляд, де очолив громаду і заснував Лядську династію Хабаду. Після смерті батька громаду очолив раббі Іцак-Дов-Бер. Він відомий як автор коментарів до молитовника «Сідур Маѓарид», хоча більшість його праць залишилася в рукописах. Він був останнім цадиком цієї гілки, і після його смерті послідовники Лядської гілки також приєдналися до Любавицької гілки Хабада.20 нісана 5701 року (17 квітня 1941 року) – цього дня майбутній Ребе, Менахем-Мендл Шнеерсон і його дружина, ребецн Хая-Мушка, отримали візу на проживання у США.У ті дні Франція перебувала під нацистською окупацією, і тодішній Ребе – раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) докладав усіх зусиль для того, щоб забезпечити їм можливість виїзду до США. Зрештою, після того, як раббі Менахем-Мендл подав прохання про зайняття ним місця рабина в США, візу було підтверджено, і, за кілька місяців подружжя отримало її в американському консульстві в Марселі.