Скільки б разів ми не поверталися подумки назад — в дитинство, у стосунки, в моменти вибору — там усе вже сталося.
Ми не можемо переписати ті слова, які були сказані, чи повернути ті можливості, які не використали.
Але є дещо, що належить нам повністю — наші очікування.
Те, як ми дивимося вперед. Те, чого ми чекаємо від себе, від інших, від життя.
І саме тут, у моменті тепер, ми можемо зробити вибір:
— чекати неможливого й знову розчаровуватись,
— чи формувати очікування, які справді підтримують і живлять.
Очікування, засновані не на страхах чи болю минулого, а на наших реальних потребах, ресурсах і мріях.
Це непросто — вчитися чекати по-новому.
Але це можливо.
І кожен крок у цьому напрямку — вже про турботу. Про дорослість. Про любов до себе.
InstitutPsihoterapiiResurs