Скільки б разів ми не поверталися подумки назад — в дитинство, у стосунки, в моменти вибору — там усе вже сталося.

Ми не можемо переписати ті слова, які були сказані, чи повернути ті можливості, які не використали.

Але є дещо, що належить нам повністю — наші очікування.

Те, як ми дивимося вперед. Те, чого ми чекаємо від себе, від інших, від життя.

І саме тут, у моменті тепер, ми можемо зробити вибір:

— чекати неможливого й знову розчаровуватись,

— чи формувати очікування, які справді підтримують і живлять.

Очікування, засновані не на страхах чи болю минулого, а на наших реальних потребах, ресурсах і мріях.

Це непросто — вчитися чекати по-новому.

Але це можливо.

І кожен крок у цьому напрямку — вже про турботу. Про дорослість. Про любов до себе.

InstitutPsihoterapiiResurs