Мегілат Естер («Сувій Естер»), який ми читаємо у свято Пурим, має досить загадкову відмінність від інших книг Святого Письма. У всій історії чудесного порятунку єврейського народу від жахливого геноциду жодного разу не згадується Ім'я Всевишнього. Події розгортаються ніби «самі по собі», без явного втручання «надприродної» сили.

Це «дивне» відсутність згадки про Б-га у Книзі Естер має просте пояснення, яке дав раббі Авраам Ібн-Езра. Хоча він був містиком і кабалістом, у своїх коментарях до Тори та Святого Письма він завжди пропонував найбільш раціональне тлумачення. У передмові до коментаря на Книгу Естер Ібн-Езра зазначає, що цей сувій був написаний придворним юдеєм Мордехаєм, одним із великих учителів нашого народу, а його копії були розіслані по всій імперії Ахашвероша. Мордехай розумів, що Книгу Естер перекладуть перською мовою і внесуть до царських літописів. Перси були язичниками, і Мордехай побоювався, що вони, безсумнівно, замінять у перекладі Ім'я Всевишнього іменами своїх ідолів. «Тому, – каже Ібн-Езра словами Книги Приповістей Соломонових (25:2), – Слава Всевишнього – приховувати справу».

Це просте, раціональне пояснення Ібн-Езри добре узгоджується із самою суттю Книги Естер, на що натякає її ім'я – «Естер», що давньоєврейською означає «таємниця». Як влучно зазначає талмудичний мідраш, події Книги Естер містяться в Торі натяком, у Второзаконні (31:18): «Я приховаю Лик Свій у той день». Найбільше чудо пуримського порятунку було приховане в природному перебігу подій, у законах природи.

А «закони природи, – навчав засновник хасидизму раббі Ісроель Баал-Шем-Тов, – це також чудо, що свідчить про Творця. Це – найвище з чудес. Але через те, що це чудо постійно повторюється, ми звикаємо до нього і сприймаємо як щось само собою зрозуміле». «Б-жественний Лик» ніби прихований. Історія Пурима нагадує нам, що все, що відбувається у світі, – це наслідок Б-жественного Провидіння, а не просто збіг обставин. 

Рав Дов-Бер Гаскелевич

Матеріал надано журналом «Лехаїм».