1920 — 1945
В’язень № 32252

Кароліна Тшпіс народилася 22 липня 1920 року в тихому польському селі. Вона була медсестрою — піклувалася про хворих, поранених, забутих. Її руки лікували, її присутність давала надію. Але коли прийшли нацисти, ці руки закували в кайдани.

29 січня 1943 року Кароліну депортували до Аушвіца. Їй присвоїли номер 32252. Вона перестала бути людиною — стала цифрою. Та навіть у пеклі табору вона залишалась собою: доглядала за хворими, співала тим, хто плакав, ділилася хлібом із тими, хто вже не мав сил підвестися.

У 1944 році Кароліну перевели до Равенсбрюка — жіночого концтабору, де холод ночей проникав у кістки, а смерть ходила поряд. Там, у потайному зошиті чи просто в пам’яті, вона записувала імена вмираючих жінок, щоб бодай хтось їх колись згадав. Вона згадувала сонячні дні в Плаво, запах землі після дощу, дитячий сміх. Так вона трималася за свою людяність.

У 1945 році вона побачила свободу.

Багато років потому, сидячи поруч із онукою, Кароліна показувала номер на своїй руці.
— Оцей, бачиш? 32252. Це був мій "новий паспорт" у світі, де не залишили нічого. Але вони не змогли забрати моє серце. Я залишалась медсестрою навіть там, за дротом. Бо турбота — це теж опір. Це теж життя.

І десь на глибині пам’яті — мовчазний свідок тих подій — сам номер 32252 ніби промовляє:
«Я був клеймом. Але я став доказом. Я бачив, як людина вижила, попри все, що мало її зламати. Я носив біль, але тепер — я пам’ять».

 

Ніколи не забуваймо.
Життя сильніше за темряву.

 

джерело: 90's History