*15 менахем-ава (приблизно XIII століття до н.е.) — Знято заборону на шлюби між представниками різних колін народу Ізраїлю.Раніше, для того щоб справедливо розділити Святу землю між дванадцятьма колінами Ізраїлю, були накладені обмеження на шлюби між людьми з різних колін. Вся територія Ерец-Ісраель була розділена жеребкуванням між колінами і за законами Тори жінці, яка успадкувала від батька долю, заборонялося ставати дружиною «іншого коліна» чоловіка, щоб їхні діти, що належали до коліна свого батька, не передавали успадковану землю з одного коліна в інше.Це правило діяло протягом 14 років, лише за життя покоління, яке завойовувало і заселяло Святу землю з 2488 по 2503 роки (1273-1285 роки до н.е.). Після того, як 15 ава обмеження було скасовано, ця дата перетворилася на своєрідне свято закоханих.*15 менахем-ава (приблизно 1228 рік до н.е.) — Амністія коліна Біньяміна.15 ава став днем, коли старійшинами Ізраїлю було знято відлучення з коліна Біньяміна, що також послужило причиною цього свята. Підставою для відлучення стала позиція, зайнята людьми коліна Біньяміна у справі про «Наложницю з Гіви».Тоді, після відмови біньямінітів видати винних, на шлюби між коліном Біньяміна та іншими колінами Ізраїлю було накладено заборону. Більш того, між біньямінітами та об'єднаною армією інших колін почалися кровопролитні бої, в яких вціліло всього 600 чоловіків з коліна Біньяміна.Ці події відбувалися за часів правління судді Отніеля бен Кеназа, який керував єврейським народом з 2533 по 2573 роки (1228-1188 рр. до н.е.).*15 менахем-ава 3187 року (574 рік до н.е.) — скасовано накладену царем Єровамом заборону на відвідування Єрусалима.Після смерті в 2964 році (797 рік до н.е.) царя Шломо (Соломона) єдине єврейське царство розділилося на дві частини — Північне і Південне. Правитель Північного (Ізраїльського) царства Єровам бен Нават заборонив своїм підданим відвідувати столицю Південного (Юдейського) царства Єрусалим, а тим самим позбавив їх можливості приносити жертви в Храмі.Щоб не допустити порушення свого указу, Єровам виставив на дорогах застави. Заборона (як і застави) була знята лише через 200 років, 15 ава 3187 року, за часів правління останнього царя Ізраїльського царства Гошеа бен Ейли.*15 менахем-ава 3908 року (148 рік н.е.) — Дозволено поховати захисників Бейтара.Після падіння Бейтара — останнього оплоту повстання під керівництвом Бар-Кохби римляни жорстоко розправилися з захопленими в полон захисниками фортеці. Всі вони були вбиті, причому римляни навіть не дозволили євреям поховати їх. Цей дозвіл було отримано лише через 15 років.Після того, як загиблі в Бейтарі були поховані, в молитву, що звершувалася після їжі, було додано ще благословення «ѓа-Тов ве-ѓа-Мейтів».chabad.odessa

15 ава — свято любові?У Мішні, трактат Тааніт, сказано:«Не було в Ізраїля свят подібних до П’ятнадцятого ава і Йом-Кіпуру».Що ж це за день — П’ятнадцяте ава? І чому його порівнюють із Йом-Кіпуром?Наші Мудреці пояснюють: Йом-Кіпур символізує прощення гріха золотого тельця. Це прощення Всевишній дарував саме в цей день, коли Моше спустився з Синаю з другими скрижалями.А П’ятнадцяте ава символізує відкуплення гріха розвідників, які були послані в Землю Ізраїлю і зганьбили її.Саме 15 ава припинився мор, що знищував покоління, яке вийшло з Єгипту, — покарання за два тяжкі гріхи: створення золотого тельця та відмову увійти в Ерец-Ісраель.Події, що сталися 15 ава:1. Припинення смерті покоління, що вийшло з ЄгиптуЇх було 600 000 чоловіків віком понад 20 років. Щороку 9 ава помирало 15 000 з них.На сороковий рік мандрів у пустелі, 9 ава, останні 15 000 очікували своєї смерті. Але цього разу Всевишній змилосердився — і вони залишились живими.Вони подумали, що, можливо, помилились у даті, й очікували ще. Лише 15 ава, побачивши повний місяць, вони переконались, що 9 ава минуло — і ніхто не помер.Тому цей день став днем радості, днем повного відкуплення гріха розвідників.2–3. Скасування двох заборон на шлюбиСкасовано заборону жінкам-спадкоємицям із одного коліна виходити заміж за чоловіка з іншого коліна.Також скасовано заборону чоловікам із коліна Біньяміна одружуватись із жінками з інших колін.Після трагедії в Ґів’ї (Шофтім 19–21), коліна Ізраїля поклялися не віддавати своїх дочок біньямінітам. Це загрожувало зникненням цілого коліна. Але народ розкаявся, і згодом ці клятви було визнано такими, що не поширюються на наступні покоління.Саме 15 ава синам Біньяміна дозволили «викрадати» собі дружин із дівчат, що виходили виносити виноград і водити хороводи в місті Шіло.Це стало першим в історії Ізраїлю об’єднанням колін, а книга Суддів називає його «святом в ім’я Г-спода».4. Скасування прикордонних застав між Ізраїлем і ЮдеєюПісля розколу царства на Ізраїль і Юдею, цар Йоров‘ам заборонив паломництва в Єрусалим і поставив ідолів у Дені та Бейт-Елі. Так у Північному царстві поширилось ідолопоклонство.Але останній цар Ізраїлю, Гошеа бен Ейла, скасував заборону і дозволив вільно йти в Єрусалим — роблячи спробу знову об’єднати народ.5. Завершення заготівлі дров для жертовникаДо 15 ава завершували збір дров для жертовника в Храмі, про який сказано:«Вогонь має горіти на жертовнику постійно, не гаснучи».Після 15 ава ночі ставали вологішими, й у деревині могли з’являтись черв’яки. А на жертовник дозволялося приносити лише чисте, незіпсоване дерево.Цей день став особливим храмовим святом, днем подяки Всевишньому.6. Поховання мучеників Бейт-АраПісля придушення повстання Бар-Кохби, римляни заборонили ховати загиблих. Але саме 15 ава, через рік, заборону зняли. І виявилось, що тіла не розклались і лишились неушкодженими, попри відкритий простір, хижаків і час.На честь цього мудреці додали до «Біркат Амазон» (Благословення після їжі) четверте благословення:«Добрий і творить добро»:– «Добрий» — бо тіла не розклались,– «Творить добро» — бо їх вдалося поховати.Свято без жалобиІ до сьогодні 15 ава відзначається як день радості:– не читають Таханун,– не проводять жалобних обрядів.Коло замикаєтьсяЗ 15 ава починається духовна підготовка до місяця елул і Судних днів.День стає коротшим, ніч довшою. Пора замислитись над підсумками року.Природа допомагає — спадає спека, з’являється спокій для роздумів.З 15 ава заведено бажати одне одному доброго року.Гематрія побажання «Нехай Б‑г запише вас у Книзі життя на щасливий рік і скріпить цей запис печаткою» дорівнює 928 — гематрія слів «П’ятнадцяте ава».Натяк у ТоріУ 29 розділі книги Дварим сказано:«Ви стоїте сьогодні всі разом перед Г‑сподом, Б‑гом вашим: голови колін, старійшини, наглядачі, усі мужі Ізраїлю, ваші діти й жінки, і прозеліти... — від дроворуба до водоноса — щоб вступити в союз з Б‑гом».– Згадка про дроворуба — натяк на 15 ава, коли припиняють заготівлю дров.– Згадка про водоноса — натяк на Оша-на-Раба, коли воду возливали на жертовник.І весь цей час — від 15 ава до Оша-на-Раба — ми стоїмо перед Б‑гом.Наближається атмосфера днів сліхот, молитов про милосердя, днів суду.Ми знову стоїмо на порозі нового року —з його святами і постами,з його духовними підйомами і болючими згадками,з підбиттям підсумків і новими благословеннями.Коло року замкнулося — і відкривається новий.

14 менахем-ава 5561 року (24 липня 1801 року н.е.) — Алтер ребе оселився в місті Ляди.Після другого арешту раббі Шнеура-Залмана (Алтер ребе) влада побажала, щоб цей єврей, який доставляв їм клопоти, оселився в Петербурзі. Але це дуже засмутило хасидів, оскільки для них шлях до столиці був закритий.У ті дні в Петербурзі перебував князь Любомирський. Один з хасидів розповів йому про Алтера ребе і про те, що його хочуть залишити в Петербурзі. Князь зустрівся з раббі Шнеуром-Залманом і сказав, що якщо той погодиться оселитися в одному з міст, що знаходяться в княжих володіннях, то він, Любомирський, зможе вмовити чиновників. І Алтер ребе погодився оселитися в Лядях.

Цього тижня ми вивчаємо розділ Тори «Ваетханан» — слова Моше, звернені до серця кожного покоління.Ми вчимося слухати, пам’ятати й передавати далі.✨ Тора — джерело мудрості і сили у будь-якому віці.

13 менахем-ава 5645 року (25 липня 1885 року н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) сера Моше (Мозеса) Монтефіоре.У цей день, на 101-му році життя, з нашого світу пішов один з найвідоміших благодійників і захисників євреїв — сер Моше Монтефіоре.Сер Монтефіоре народився в єврейській релігійній родині. Великий статок здобув, створивши за підтримки Ротшильда перше в Англії товариство зі страхування життя та заснувавши першу в Європі компанію з освітлення вулиць газовими ліхтарями.На початку 20-х рр. XIX століття, будучи членом Ради єврейської сефардської громади Лондона, вклав великі кошти та енергію в поліпшення шкільної освіти євреїв, заснував лікарню та товариство допомоги бідним єврейським нареченим і передав громаді 13 будинків. Потім він брав участь у боротьбі за право євреїв бути обраними до парламенту і призначатися на громадські посади без прийняття присяги «за істинною християнською вірою». Він надав англійському уряду велику позику для скасування рабства в британських колоніях, а після обрання в 1837 році шерифом Лондона і графства Мідлсекс він фактично скасував там смертну кару.З кінця 1830-х рр. Монтефіоре стає визнаним лідером англійського єврейства. Багато зусиль Монтефіоре доклав для захисту євреїв — жертв «кривавих наклепів» і безправ'я. Зусиллями сера Монтефіоре було облаштовано безліч поселень в Ерец-Ісраель, а побудований ним в Єрусалимі млин («Млин Монтефіоре») став однією з визначних пам'яток міста. На його кошти було зведено перший єврейський квартал за межами стін Старого міста Єрусалима — Мішкенот-Шаананім, пізніше на кошти заснованого Монтефіоре фонду було побудовано названий на його честь квартал Ємін-Моше.chabad.odessa

Запитання:Чи можна припустити, що деякі вчені мали думку, відмінну від думки Рамбама? В інтернеті часто зустрічаються згадки про такі розбіжності.Відповідь:Ваше запитання порушує важливу тему, пов’язану з підходом до спадщини одного з найвидатніших мудреців і мислителів — Рамбама.Щоб дати вам коректну відповідь, варто уточнити, кого саме ви маєте на увазі під словом «вчені». Якщо йдеться про видатних рабинів минулого, знаних як «рішонім» (буквально — «перші»), то безперечно, серед них були авторитети, думки яких не збігалися з позицією Рамбама — і які відкрито з ним полемізували.«Рішонім» — це великі галахічні авторитети, що жили приблизно з XI по XV століття. Серед них — такі видатні мудреці, як Раші, автори Тосафот, Рамбан, Рашба та інші. Спори з Рамбамом стосувалися не лише галахічних питань, а й його філософських поглядів.Яскравий приклад — полеміка рабина Йосефа Альбо у його творі «Сефер га-Ікарім» («Книга основ») з відомими «13 принципами віри» Рамбама. Альбо скоротив кількість основ віри до трьох: існування Бога, Божественне походження Тори та відплата. Він вважав, що Рамбам надто деталізував ці засади, включивши до них пункти, які, на його думку, є наслідками базових принципів, а не самостійними догматами.Найяскравішим прикладом незгоди з Рамбамом є Раавад (рабин Авраѓам бен Давид), автор праці «Гасагот» («Заперечення»), присвяченої знаменитому твору Рамбама «Мішне Тора» (відомому також як «Яд га-Хазака»). У цьому творі Раавад часто висловлює свої заперечення різко й категорично, полемізуючи з різних галахічних питань.Рабини пізніших поколінь, яких називають «ахаронім» («останні» — мудреці, що жили з XVI століття до наших днів), зазвичай вже не вступають у пряму суперечку з рішонім, зокрема й з Рамбамом. Причина цього — усвідомлення того, що рівень торійських знань з часом значно знизився.Замість суперечок, ахаронім намагаються глибше зрозуміти слова й думки Рамбама, ставлять запитання, прояснюють складні моменти та зіставляють його підходи з думками інших рішонім, прагнучи знайти точки дотику або розбіжності.Якщо ж під «вченими» маються на увазі світські дослідники, які розглядають Рамбама лише як історичну постать чи філософа, не усвідомлюючи глибину та велич його мудрості, то, звісно, такі думки існують. Однак вони не мають ваги в духовному та інтелектуальному сенсі, бо мудрість Рамбама є безмірно глибшою й визначнішою.джерело: imrey.org

Ханна Ґрюнфельд (1879–1943)Майстерна швачка з Сату-Маре, Ханна вплітала спогади в кожен стібок, створюючи ніжні сукні та весільні оздоби. Переїхавши до Бельгії, вона тихо лагодила одяг і дбайливо зберігала родинні традиції.Заарештована у березні 1943 року, вона мала при собі лише носовичок і срібний наперсток — материн, — і міцно тримала його, як останній зв’язок із домом під час страшної дороги до Аушвіцу.Ханна не пережила селекцію по прибуттю. Її наперсток — німий символ турботи, гідності та сили рук, які колись творили красу серед темряви.🕯 Пам’ятаймо Ханну. Не забуваймо.