Цікава річ. Тільки євреї ведуть рід по матері.Всі інші, рахують рiд помилково по батькові.Звідки євреї знали цю істину до генетики?Тільки нещодавно вчені дізналися, що материнські мітохондрії передають гени крізь тисячоліття.Y-хр, чоловіча нічого не передає, вона мутує та відмирає.Чоловіки, не ображайтеся, всі претензії до природи - шануйте не свiй прутень а жiнок.Саме тому носіями кода нації є жінки, а рідна мова називається материнською джерело:https://www.facebook.com/profile.php?id=61574950774447

Гілель сказав: «Якщо не я за себе, то хто за мене?» (Авот 1:14).А Давид у Псалмах пише: «Б-г мій — твердиня моя, на Нього покладаюся» (Теїлін 18:3).То як же все-таки — уповати чи діяти самому?На перший погляд, Гілель ніби говорить: «Покладайся тільки на себе». Але мудреці пояснюють: мова зовсім не про зарплату, їжу чи житло. Йдеться про духовні досягнення — про те, що ми можемо зробити для своєї душі та для майбутнього життя. Тут ніхто нас не замінить: якщо добру справу зробить інший, вона зарахується йому, а не нам.Рамхаль пояснює: мета творіння — дати людині благо. Але якщо отримати все даром, це буде «хліб сорому». Справжня радість — коли ти чогось досяг сам. Тому ми живемо у світі, де треба працювати, робити вибір і долати труднощі.Так, успіх залежить від допомоги Б-га. Але допомога приходить до тих, хто робить свій крок. Як у прислів’ї: «На Б-га надійся, а сам греби». Сидіти, склавши руки, очікуючи на диво, — все одно що чекати врожаю, не посіявши зерна.І ще один рівень — уподібнення Б-гу. Він Сам творить і ділиться. І нам дано право — і обов’язок — бути Його «представниками» у світі: допомагати, будувати, виправляти. Якщо це зробить хтось інший, він і отримає нагороду.Тому Гілель і запитує: якщо я сам не подбаю про свою душу, хто зробить це замість мене?Уповання на Всевишнього та особисті зусилля йдуть поруч. Ми робимо все можливе, а результат залишаємо Йому.

20 менахем-ава 5704 року (9 серпня 1944 року) — йорцайт (річниця відходу з цього світу) великого кабаліста (відомого як «Божественний кабаліст») рабі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька нинішнього Ребе.Рабі Леві-Іцхак народився 18 нісана 5638 (1878) року в містечку Поддобрянка Гомельського повіту. Він був праправнуком третього Любавицького Ребе, «Цемах-Цедека», а ім’я отримав на честь діда, який був рабином Поддобрянки.У 1909 році 30-річний рабі Леві-Іцхак став рабином Катеринослава. На той час це місто було одним із найбільших єврейських центрів Росії, третину мешканців становили євреї. Керівництво громади зустріло молодого рабина-хасида з насторогою, але його ерудиція, щирість, відданість Торі та любов до людей допомогли подолати цю настороженість, і невдовзі раб Леві-Іцхак став беззаперечним авторитетом серед євреїв міста. За порадою до нього зверталися люди різного віку й представники різних верств єврейського населення.На початку 1939 року в СРСР проводився перепис населення. Серед багатьох запитань анкети було й таке: чи є опитуваний віруючим. Після 20 років гонінь і переслідувань багато релігійних євреїв боялися відповісти правдиво. І тоді раб Леві-Іцхак під час виступу в синагозі закликав євреїв не приховувати своєї віри, адже відмова від неї (навіть на словах) — це відмова від зв’язку з Всевишнім, а єврей не повинен на це йти.29 березня 1939 року о 3-й годині ночі до квартири рабина Дніпропетровська Леві-Іцхака Шнеєрсона прийшли працівники НКВС. Обшук тривав до ранку. Було переглянуто всю величезну бібліотеку рабина та конфісковано його рукописи — тисячі сторінок із глибочезними коментарями до Танаха, Талмуду, Кабали…На світанку рабі Леві-Іцхака заарештували. Слідство тривало майже дев’ять місяців. Змінювалися слідчі, змінювалися в’язниці — у Дніпропетровську, Києві, Харкові… Рабі Леві-Іцхака звинувачували в керівництві контрреволюційною організацією, діяльність якої нібито спрямовував із-за кордону «запеклий ворог радянської влади» рабин Йосеф-Іцхак Шнеєрсон (Ребе Раяц).На початку грудня рабину винесли вирок: 5 років заслання в Казахстан. 29 січня 1940 року після важкої подорожі у тюремному вагоні рабі Леві-Іцхак прибув на місце заслання — у селище Чіїлі. Через місяць його дружина, ребецин Хана, змогла приєднатися до засланийого чоловіка.У Чіїлі рабі Леві-Іцхак провів 4 роки — роки страждань. У середині квітня 1944 року, після завершення терміну заслання, він переїхав до Алма-Ати, де на той час мешкало багато евакуйованих євреїв, зокрема й хабадників.Перед святом Шавуот рабі Леві-Іцхак перебрався до знятої для нього невеликої двокімнатної квартири, що відразу стала центром єврейського життя міста.Здавалося, що тепер він знайшов спокій, але саме цей спокій призвів до нового загострення невиліковної хвороби, якою рабі Леві-Іцхак страждав уже багато років. Дивно, але під час заслання, в нелюдських умовах, страждаючи від нестатків і голоду, хвороба відступила. Однак після прибуття в тихе місце, оточений добрим ставленням, рабі Леві-Іцхак знову почав страждати від недуги, що повернулася з удвоєною силою. Лікарі не знайшли засобу для його порятунку.У середу, 20-го числа місяця ав, рабі Леві-Іцхак Шнеєрсон відійшов у вічність. Його поховали на єврейському кладовищі в Алма-Аті. Його могила стала місцем, куди приходять молитися люди.джерело: fjc.org.ua

*20 менахем-ава 5318 року (4 серпня 1558 року) — Перша публікація книги «Зоар»Цього року вперше був опублікований «Зоар» — основоположна кабалістична праця. Автором її є відомий мудрець рабі Шимон бар-Йохай — один з найвидатніших кабалістів. «Зоар» був написаний приблизно в II столітті н.е., але довгий час зміст книги був відомий тільки в усній формі. У XIII столітті рукопис «Зоара» був виявлений кабалістом рабі Моше де Леоном з Іспанії. Книгодрукування в ті часи ще не існувало, тому рабі Моше почав поширювати рукописні копії «Зоара» і лише через два з гаком століття «Зоар» був надрукований.Наші мудреці кажуть, що хоча і до рабі Шимона бар Йохая існували великі знавці Кабали, ніхто з них не записував своїх знань. «Зоар» був першим кабалістичним текстом, дозволеним Всевишнім до запису на папері.*20 менахем-ава 5704 року (9 серпня 1944 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) великого кабаліста (відомого під ім'ям «Б-жій кабаліст») раббі Лейві-Іцхака Шнеерсона, батька нинішнього Ребе.Після свята Песаха раббі Лейві-Іцхак, змучений і ослаблений, прибув з місця свого заслання в місті Чайлі до казахської столиці Алма-Ати.Здавалося, що тепер він знайшов спокій, але саме цей спокій і привів до нового загострення невиліковної хвороби, на яку рабі Лейві-Іцхак страждав уже довгий час. Як не дивно, під час заслання, в нелюдських умовах і стражданнях від нужди і голоду, хвороба вщухла. Однак, після прибуття в спокійне місце, оточений добрим ставленням, рабі Лейві-Іцхок знову почав страждати від хвороби, яка прокинулася з подвоєною силою. Лікарі, які його лікували, не знайшли засобів для порятунку. chabad.odessa

В одному містечку, недалеко від Любліна, жили два сусіди — старий швець Зіселе та молодий крамар Мендель. Якось вони серйозно посварилися: Мендель подумав, що Зіселе його обдурив із ремонтом взуття, і при всіх у крамниці грубо накричав на нього.Наступного вечора Зіселе сам постукав до Менделя.— Ходімо, — просто сказав він. — Трохи пройдемося. Повітря тепле, місяць гарний. Я чай у термос налив.Мендель спершу не хотів, але все ж пішов. Йшли вони мовчки. Потім Зіселе налив йому чаю — на лавці біля річки. Посиділи. І раптом Зіселе сказав:— Коли людина кипить, краще трохи охолонути. Я от люблю чай гарячий, але не обпікаючий.Мендель зрозумів.Вони не обговорювали, хто був правий, а хто винний. Просто йшли поруч. Потім Зіселе додав:— Гнів — як окріп. Якщо вилити — обпечеш іншого. Якщо тримати в собі — обпечешся сам. Краще налити в кухоль і дати трохи постояти.Відтоді вони часто гуляли вечорами. Без образ. Без крику.breslev.com

*18 менахем-ава приблизно 3190 року (приблизно 570 рік до н.е.) — за часів царя Ахаза, в Храмі згас західний світильник. Цар Юдеї Ахаз, який конфліктував з царем Ізраїлю Пекахом, закликав на захист ассирійського царя Тіглатпалассара, розплатившись з ним золотом і сріблом їхнього Храму. Ассирійці розбили союзних з ізраїльтянами арамеїв, а через півтора десятка років наступний ассирійський володар Шалманесер розгромив Північне (Ізраїльське) царство і повів у рабство євреїв з десяти колін.chabad.odessa

Нам так хочеться, щоб усе було простіше: щоб добрі справи автоматично приводили до добрих результатів, щоб молитви виконувалися відразу, щоб усе йшло за зрозумілими правилами.Але світ влаштований інакше. Багато чого відбувається без нашої участі: дощі, заходи сонця, зустрічі, випробування. Усе — в руках Небес.Та є одна точка, де вибір завжди лишається за людиною.Саме там, де ніхто не бачить. Ніхто не може змусити нас ставитися до життя з повагою, до оточення — з добротою, до Істини — з трепетом.Боятися Небес — означає жити з внутрішнім тремтінням: «А чи правильно я чиню? А чи добро творю зараз?»Це не страх покарання. Це — особистий зв’язок із Творцем, який неможливо підробити.

 Чоловіки разом із Головним рабином продовжують вивчати маамар Ребе «Насато лерейхо нес леhітносес» — про духовний прапор, що підносить єврея над буденністю та додає сили долати випробування.