Сторінка істрії: На згадку про Анну Франк
🕯️ Сьогодні мені могло б виповнитися дев’яносто чотириНа згадку про Анну Франк (1929–1945)Якби життя було добрим,Сьогодні я святкувала б день народження —🎂 Зі святковим тортом, сміхом і любов’ю довкола.Двоє чудових синів, ще й донечка мила,👶 Онуки, яких можна обіймати й пестити.Можливо, я б зустріла високого, доброго чоловіка,🏙️ Працівника міста, з ніжними очима й сильними руками.Ми жили б за містом,З двома собаками, котом і радістю в домі. 🐶🐱🌳Марго, моя люба сестра, жила б поруч,Можливо, теж була б мамою —👩👧 А наші батьки сяяли б від гордості.Ми піднімали б келихи за життя, за здоров’я, за любов. 🥂Але натомість…Ми спали на твердих дерев’яних нарах,Тремтіли від холоду й голоду. ❄️Нас карали за те, на що ми не мали жодного впливу.Жодних іграшок — тільки біль.Мама, голодуючи, щоб нагодувати нас,Слабшала з кожним днем.Табір був повен хвороб,І щурів. І тиші. 🐀Я мріяла про страви, яких ніколи не скуштую —Картопля, хліб… може, трохи м’яса.Я уявляла вино. І щось солодке. 🍷🍞Моя найкраща подруга була в іншому таборі.Її сміх став спогадом, який я берегла.Принаймні, поруч була Марго.Самотність була найжорстокішою.Потім прийшов тиф.Ми захворіли.Жоден лікар не прийшов. Допомога не з’явилася.Марго пішла першою. Потім — я.Для нас смерть стала милосердям.🕊️Я сподіваюся, наші життя не були марними.Я сподіваюся, світ пам’ятає.Ненависть знищує все.Нехай мій щоденник буде уроком.Нехай моє мовчання лунає гучніше, ніж коли-небудь могла жорстокість.90's History