Притча про лист, який не відправили

У маленькому містечку жив учень єшиви на ім’я Лейб. У нього був друг Хаїм, з яким вони багато років навчалися разом. Але одного разу між ними сталася сварка. Слова були сказані зопалу, і Лейб пішов ображений, вирішивши більше ніколи не розмовляти з другом.

Увечері він сів за стіл і написав довгого листа Хаїму, де виклав усі свої образи. Він хотів віднести його вранці. Та, відчувши втому, відклав конверт у шухляду й заснув.

Уночі Лейбу наснився сон. Він побачив, як на небесах розгорнули його лист. Ангели читали кожне слово, але імена там змінилися — замість «Хаїм» стояло «Лейб». Він у жаху зрозумів, що все те зло, яке він побажав ближньому, повертається до нього самого.

Прокинувшись, він кинувся до шухляди й розірвав листа. А вранці першим ділом пішов до Хаїма.
— Пробач мене, — сказав він. — Я не хочу, щоб наші серця були чужими.

Хаїм обійняв його й відповів:
— Я теж чекав цього.

Відтоді Лейб більше ніколи не писав «листів образ». Він говорив: «Інколи краще промовчати й пробачити, ніж написати те, що одного дня може прочитати Небо».

джерело: breslev.com