*13 елула 5657 року (10 вересня 1897 року) — Весілля ребе Йосефа-Іцхака з ребецн Нехамою-Діною, дочкою рабі Авраѓама Шнеерсона з Кишинева.Коли майбутній шостий Любавицький ребе, рабі Йосеф-Іцхак досяг віку одруження, йому почали пропонувати найрізноманітніші варіанти, включаючи пропозиції з великим приданим. Батьки схилялися до сватання з дочкою рава Авраѓама Шнеерсона, але бабусі подобалися інші варіанти. І тоді вирішили запитати самого нареченого. Йому розповіли про ситуацію, що склалася, і додали, що відповідно до сказаного в Торі про сватання Іцхака і Рівки: «Запитаємо її...», вони звертаються до нього з питанням про його думку. Наречений відповів: «Але ж там сказано: «І візьмеш дружину синові моєму з родини моєї і з дому батька мого...» (у нареченого і нареченої був спільний прадід — третій Любавицький ребе Цемах цедек). Вибір був зроблений13 елула 5669 року (30 серпня 1909 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Йосефа-Хаїма бен Еліягу-Хаїма з Багдада («Бен Іш Хай»)Багдадський рабин рабі Еліягу-Хаїм, який відрізнявся мудрістю і благочестям, довгі роки був бездіт

*12 елула 5537 року (13 вересня 1194 року) — День народження рабі Моше бен Нахмана (Рамбан, Нахманід).Рабі Моше бен Нахман, відомий також як Рамбан (раббейну Моше бен Нахман), рабі Моше Геронді і Бонаструг да Порта — видатний коментатор Тори, кабаліст, філософ, вчений і єврейський лідер — народився в іспанському місті Герона (Жерона) і прожив тут більшу частину життя. Він походив із знатного єврейського роду Іцхака бен Реувена Албарджелоні (з Барселони), був двоюрідним братом головного рабина Каталонії рабі Іони бен Авраѓама Геронді і після його смерті аж до від'їзду в Ерец-Ісраель (1267) був головним рабином Каталонії. На життя рабі Моше заробляв, як і багато великих рабинів, лікуванням.У 1263 році арагонський король Хайме I нав'язав у Барселоні публічний диспут рабі Моше з викрестом Пабло Крістіані (див. 12 менахем-ава). Рамбан погодився брати участь у диспуті за умови, що йому буде дозволено висловлюватися абсолютно вільно, не побоюючись покарання за це. Король прийняв його умову, а після диспуту, що тривав чотири дні, з похвалою відгукнувшись про аргументацію Нахманіда: «Я ніколи не чув настільки прекрасного захисту настільки несправедливої справи», подарував йому 300 динарів. Втім, через деякий час рабі Моше був змушений втекти з Іспанії в Ерец-Ісраель (див. 9 елула).Прибувши до Єрусалиму, він виявив там всього лише двох (!) євреїв — фарбувальника шкір і його сина, проте зусиллями рабі Моше незабаром у місті вже був міньян (десять дорослих чоловіків, необхідних для публічної молитви) і повноцінна громада.Передбачається, що саме Рамбан надіслав до Іспанії примірник основоположної праці з кабали — книгу «Зоар». Книга була оприлюднена рабі Моше де Леоном і справила величезне враження на вчених і мудреців, ставши однією з найбільш вивчених і обговорюваних праць з іудаїзму.*12 елула 5587 року (5 серпня 1827 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Сімха-Бунема з Пшисхи.У юності рабі Сіхма навчався в єшивах Маттерсдорфа і Нікольсбурга у рабі Мордехая Банета. Потім він повернувся до Польщі і під впливом тестя став послідовником Кожницького магіда рабі Ісраеля. При цьому служив у лісоторговельній фірмі, їздив до Лейпцига і Данцига, знав польську та німецьку мови, носив європейський одяг і відвідував театр. Вивчивши в Данцигу фармакологію, він відкрив у Пшиссі аптеку і розбагатів. Потім рабі Сімха став близьким учнем рабі Яакова-Іцхака ѓа-Леві Горовиця (ѓа-Хозе мі-Люблін, Сліпий провидець з Любліна). Тут він став другом і учнем рабі Яакова-Іцхака бен Ашера з Пшисхи («Святий Єврей з Пшисхи»), а після його відходу з цього світу став його наступником.У старості Сімха Бунем втратив зір, але не припинив вивчення і викладання Тори. Серед його учнів були Менахем-Мендл бен Лейбуш Моргенштерн з Коцка (Коцкер ребе), рабі Мордехай-Йосеф Лейнер з Ізбіці, рабі Ханох-Генох га-Коген з Александрова, рабі Іцхак-Каліш з Ворки (Воркер ребе) та Іцхак-Меїр Ротенберг Алтер (відомий як рабі Хідушей га-Рим).*12 елула 5689 року (16 вересня 1929 року) — Рабі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) прибув до СШАУ 1927 році шостий Любавицький ребе рабі Йосеф-Іцхак Шнеерсон (ребе Раяц) був заарештований ЧК-ДПУ і засуджений до смертної кари, яка, під тиском світової громадськості, була замінена засланням, а потім і висилкою з СРСР. Через два роки, восени 1929 року, він прибув до США. Тут ребе Раяц пробув 10 місяців, відвідавши за цей час єврейські громади Нью-Йорка, Філадельфії, Балтімора, Чикаго, Детройта, Мілуокі, Сент-Луїса, Бостона та багатьох інших міст, а також побувавши в Білому домі на прийомі у президента США Гувера.Ребе, відвідуючи Сполучені Штати, переслідував дві мети: по-перше, привернути увагу американського єврейства до становища радянських євреїв і організувати фінансову допомогу для них, а, по-друге, зміцнити ідишкайт (єврейське життя) в самих США і підтримати американську хабадську громаду.Ребе також хотів з'ясувати: чи є можливість оселитися в США і створити тут штаб-квартиру Хабаду. І хоча знаменитий будинок Севен-севенті (будинок під номером 770 на Іст-парквей в Брукліні — центр руху Хабад) з'явився лише в 1940 році, фундамент для його появи заклали результати поїздки по країні в 1929 році. джерело:chabad.odessa

Питання: Ми живемо далеко від синагоги, і в мене не завжди є можливість приходити до синагоги на молитву Сліхот. Чи можна читати їх самому вдома і в який час це краще робити?Відповідь:Дуже дякую за ваше запитання. Як відомо, місяць Елул має особливий статус, адже саме в цей час людині найлегше наблизитися до Вс-вишнього. Тому для Елуля встановлено кілька особливих звичаїв: трублять у шофар після вранішньої молитви, промовляють додаткову главу Тегілім «Ле-Давид орі ве-їші» («Господь — світло моє і спасіння моє…» 27:1) після ранкової та вечірньої молитви і, звичайно ж, Сліхот.Читати Сліхот може не лише той, хто молиться в громаді, а й той, хто не має такої можливості й молиться наодинці. Однак у такому випадку потрібно робити деякі зміни: пропускати ті місця, де згадуються тринадцять якостей милосердя, а також прохання арамейською мовою.Щодо часу читання Сліхот, то існує кілька звичаїв:Останні три години ночі. Ніч ділиться на 12 рівних частин, і саме останні три з них підходять для читання Сліхот. Сьогодні ті, хто дотримується цього звичаю, зазвичай читають їх на світанку (приблизно за 72 хвилини до сходу сонця).Перед ранковою молитвою Шахаріт, навіть якщо це вже після сходу сонця. За цим звичаєм Сліхот можна читати протягом усього дня, зокрема й перед післяобідньою молитвою Мінха.Одразу після півночі (тобто після шостої години ночі). Багато хто намагається чинити саме так у перший день Сліхот.У випадку великої необхідності, коли неможливо зібрати міньян в інший час, деякі галахічні авторитети дозволяють читати Сліхот навіть до півночі. Але це найменш бажаний з точки зору Галахи варіант, тож тому, хто молиться без громади, краще дотримуватися одного з трьох попередніх звичаїв.джерело: https://toldot.com

Притча про лист, який не відправилиУ маленькому містечку жив учень єшиви на ім’я Лейб. У нього був друг Хаїм, з яким вони багато років навчалися разом. Але одного разу між ними сталася сварка. Слова були сказані зопалу, і Лейб пішов ображений, вирішивши більше ніколи не розмовляти з другом.Увечері він сів за стіл і написав довгого листа Хаїму, де виклав усі свої образи. Він хотів віднести його вранці. Та, відчувши втому, відклав конверт у шухляду й заснув.Уночі Лейбу наснився сон. Він побачив, як на небесах розгорнули його лист. Ангели читали кожне слово, але імена там змінилися — замість «Хаїм» стояло «Лейб». Він у жаху зрозумів, що все те зло, яке він побажав ближньому, повертається до нього самого.Прокинувшись, він кинувся до шухляди й розірвав листа. А вранці першим ділом пішов до Хаїма.— Пробач мене, — сказав він. — Я не хочу, щоб наші серця були чужими.Хаїм обійняв його й відповів:— Я теж чекав цього.Відтоді Лейб більше ніколи не писав «листів образ». Він говорив: «Інколи краще промовчати й пробачити, ніж написати те, що одного дня може прочитати Небо».джерело: breslev.com

*11 елула 5635 року (11 вересня 1875 року) — Весілля рабі Шолом Дов-Бера (ребе Рашаб) з ребецн Стерною-Сарою, дочкою рабі Йосеф-Іцхака з Овруча і онукою ребе Цемах-Цедека.Тодішній Любавицький ребе рабі Шмуель (ребе Маѓараш) хотів, щоб весілля відбулося в Любавичах, але батько нареченої наполіг на Овручі. Туди нареченого супроводжувала тільки мати, ребецн Рівка, оскільки ребе Маѓараш з ряду причин не зміг виїхати з Любавичів. Втім, ребе разом зі свитою проводжав сина до села Ахромеєво.На тамтешній станції була лише одна маленька лавка на одну людину, і ребе Маѓараш сів на неї, але оскільки наречений теж мав сидіти, то один із молодих хасидів став на карачки, і наречений сів на нього.Коли після весілля юна ребецн приїхала в Любавичі, то вона злегка засмутилася, тому що всі члени сім'ї ребе Маѓараша були людьми високими, а вона дуже маленькою. Однак свекор сказав їй: «Не падай духом. Відомо, що маленькі дерева дають кращі плоди...».джерело: chabad.odessa

❓Питання до рабина: Що таке шофар, коли і навіщо в нього трублять?📌Відповідь: Шофар — це ріг, зазвичай баранячий або гірського козла, у який трублять (труа) на Рош га-Шана та протягом місяця Елул, останнього місяця перед Рош га-Шана.Трублення в шофар є яскравою зовнішньою ознакою Рош га-Шана (Дня Суда) серед інших свят. Цей день у Торі так і названо — Йом Труа [День трублення — прим. ред.].У біблійну добу шофар використовували для багатьох цілей: у нього трубили при виході на війну, для скликання громади, при оголошенні заборон, для повідомлення про наближення Суботи тощо.Нині в шофар трублять у синагогах протягом усього місяця Елул — після завершення ранкової буденної молитви, — щоб пробудити євреїв до покаяння напередодні Дня Суда. Втім, у останній день місяця, напередодні Рош га-Шана, у шофар не трублять, аби відокремити трублення, яке є нашим правом, від трублення, яке є нашим обов’язком.Щодо причин новорічного трублення існує багато тлумачень. Рамбам у «Законах тшуви» пише:«Трублення в шофар — це виконання заповіді Вс-вишнього, записаної в Торі, і тому ця заповідь не потребує раціонального пояснення. Водночас у ній є натяк на сенс: шофар ніби проголошує: Прокиньтеся, сплячі! Пробудіться, дрімаючі! Перегляньте свої вчинки, поверніться на шляхи істини, згадайте свого Творця. Ви, хто у вирі часу забули про сенс життя! Ви, хто цілий рік проводили в суєті й пустих діях, які не додають щастя, не віднімають страждання й не рятують! Подивіться на свої душі, змініть свої діла! Нехай кожен залишить свій шлях, що веде до страждання й розчарування, нехай відмовиться від способу мислення, в якому немає ані блага, ані добра!»Голос шофара нагадує нам про той день, коли наші предки стояли біля гори Синай, де лунав «дуже сильний звук шофара». Він також нагадує про зруйнування Храму, узятого римлянами під звуки військових сурм. У ньому ми чуємо заклик до прийдешнього дня Великого Суда.джерело: toldot.com

*10 елула 1656 року (2105 рік до н.е.) — Ноах відправляє ворона на розвідку.*10 елула 1656 року, коли Всесвітній Потоп вже добігав кінця, Ноах вперше відкрив ілюмінатор Ковчега. Зробив це він для того, щоб відправити на розвідку ворона, який повинен був оглянутись і з'ясувати, чи не почав знижуватися рівень води. Перший політ виявився невдалим — птах не знайшов ділянки суші, на яку міг би приземлитися.*10 елула 5550 року (20 серпня 1790 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Пінхаса бен Аврѓама-Аби Шапіро (рабі Пінхас з Кореця).Рабі Пінхас народився в Білорусії. Його батько, рабі Авраѓам-Аба Шапіро (нащадок рабі Натана Нета Шапіро і рабі Яакова Ейбеншюца (), був затятим противником хасидизму, проте через звинувачення в кривавому навіті йому довелося покинути рідний Шклов. Разом з родиною він заїхав до Мірполя, де зустрів рабі Баал Шем-Това і став його хасидом. Син рабі Авраѓама, Пінхас, також став хасидом, увійшовши до кола найближчих учнів рабі Баал Шем-Това і рабі Дов-Бера (Межерицький магід).За розпорядженням Баал Шем-Това рабі Пінхас разом з учнями оселився в Кореці (Корці), де провів більше 20 років. Втім, розповідають по-іншому, мовляв, блукаючи з міста в місто, рабі Пінхас і його учні всюди зустрічали нерозуміння і байдужість. Але в Кореці противники хасидизму зустріли їх градом каменів і рабі Пінхас сказав учням: «Залишимося тут, принаймні, люди тут небайдужі».З Кореця рабі Пінхас переїхав до Острога, а звідти в 1790 році зібрався переїхати до Ерец-Ісраель, до міста Цфат, проте в Шепетівці він захворів і покинув цей світ.Рабі Пінхас не писав книг (крім невеликого твору «Мідраш Пінхас»), але зате його нащадки стали відомими єврейськими книговидавцями Шапіро зі Славути.Друкарня була заснована ще рабі Пінхасом, а написана Алтером ребе книга «Танія» вперше була надрукована саме в Славуті — на знак визнання заслуг рабі Пінхаса.*10 елула 5652 року (2 вересня 1892 року) — весілля ребецн Хаї-Мушки, дочки рабі Шмуеля, четвертого Любавичського ребе і рава Моше Ѓоренштейна.Хая-Мушка була молодшою дочкою рабі Шмуеля (ребе Маѓараш) і після його відходу з цього світу турботу про сестру взяли на себе її брати — Шолом Дов-Бер (п'ятий Любавицький ребе, ребе Рашаб) і Залман-Аѓарон (відомий також як Раза), які й влаштували шидух (сватання) сестри.джерело: chabad.odessa

Місяць Елул — особливий період, коли кожен єврей прагне духовного оновлення та близькості з Вс-вишнім. Саме цьому був присвячений вечір жінок проєкту «Шаарей Нашім» у Центральній синагозі. Учасниці співали нігуни, пекли хали, слухали натхненну розповідь від ребецен Хани Азман, та розмірковували про глибинні сенси цього особливого періоду. Ця зустріч стала простором єдності, радості й духовної сили.