За законом Тори, мінімальний обов’язок на Рош га-Шана — це 9 звуків: тричі ткія–труа–ткія.
• Ткія — протяжний звук.
• Труа — уривчастий звук, схожий на плач.
Але мудреці сперечалися: який саме плач мала на увазі Тора? Є короткі звуки (труа), середні (шварім), а також комбінація обох. Щоб вийти з цього сумніву, постановили протрубити всі варіанти. У результаті виходить 30 звуків. Саме це й є обов’язковий мінімум, зафіксований у махзорі (святковому молитовнику).
Однак на практиці в багатьох громадах уже сотні років існує звичай трубити 100 разів. Звідки ця цифра?
Наші мудреці пов’язали її з біблійним епізодом: мати воєначальника Сісри, який загинув у бою з євреями, чекала сина, а коли він не повернувся — розридалася. Сказано, що її плач і схлипи були сто разів. На згадку про це й на противагу її сльозам у Рош га-Шана трублять сто разів у шофар.
Тільки в Ізраїлі?
Ні, цей звичай існує в усіх єврейських громадах світу — і в Ізраїлі, і в діаспорі. Різниця може бути лише в порядку та розподілі трублень під час молитви.
Як навчитися трубити?
Шофар — це непростий інструмент. Потрібно навчитися правильно складати губи та дмухати так, щоб звук був чіткий. Зазвичай тренуються заздалегідь, починаючи за кілька тижнів до свята. Традиційно учитель передає цю навичку учневі, але сьогодні можна знайти і відеоінструкції, і навіть спеціальні майстер-класи.