Іноді ми переживаємо втрати так, ніби світ більше не виросте новим. Ніби все, що опадає, забирає частину нас назавжди.
Але природа нагадує інше: навіть дерева стикаються зі втратою — вони щороку відпускають те, що вже завершило свій цикл. Вони сумують мовчки, стоячи відкритими до вітрів і змін.
І водночас — вони знають, що це не кінець. Що у них є здатність до відновлення, до нових листків, нових гілок, нового дихання світу.
Ми, як і дерева, можемо втрачати. Але в нас є сила, яка росте всередині.
Сила, що дозволяє відпускати, проживати, зцілюватися і знову розкриватися назустріч життю.
Ніяка зима не триває вічно. І жодна втрата не забирає нашу здатність жити далі.
джерело: InstitutPsihoterapiiResurs