Останній розділ книги Шмот. На ньому завершується велика і ґрунтовна тема будівництва Переносного Храму, яка супроводжувала нас протягом останніх п’яти тижнів. Якщо врахувати, що в Хумаші (П’ятикнижжі) понад п’ятдесят тижневих глав, виходить, що десята частина змісту Тори присвячена облаштуванню Мішкану, Переносного Храму.

Традиція повідомляє, що наказ розпочати будівництво Мішкану євреї отримали наступного дня після Йом-Кіпуру, коли Моше повернувся з гори Синай, несучи Скрижалі з Десятьма заповідями. Щодо терміну завершення роботи, один із віршів нашої глави (Шмот 40:17) говорить: «У перший місяць другого року, першого дня місяця, – був поставлений Мішкан». Тобто будівництво, виготовлення всіх його елементів, включаючи одяг священників, зайняло менше ніж пів року. Така оперативність свідчить не лише про майстерність народу, а й про розуміння євреями необхідності якнайшвидше повернути довіру Всевишнього, втрачену після гріха із золотим тельцем.

Так завершується розповідь про перший рік мандрів євреїв пустелею. Продовження буде вже у четвертій книзі Хумашу – Бемідбар, яка починається переписом єврейського народу: «У перший день другого місяця, другого року після виходу з Єгипту…». А між цими двома книгами – складна тема, якій повністю присвячена книга Ваїкра. Вона стосується служіння в Храмі та жертвопринесень, які там здійснювалися.

Короткий зміст нашої тижневої глави:
📖 Моше звітує перед євреями про точну кількість металів, каменів та інших матеріалів, пожертвуваних на будівництво Храму (38:21–39:1), а також про використані матеріали для створення священного одягу (39:2–32).
📖 Мішкан приносять до Моше, і він його благословляє та освячує (39:33–43).
📖 Моше встановлює Мішкан (40:1–33).
📖 Шхіна (зриме Присутність Всевишнього) спускається на Храм (40:34–38).

Зупинимося на темі звіту, який Моше дав народу. Одна з перших фраз глави: «Усього золота, використаного для роботи, з усього зібраного виявилося… стільки-то. Срібла з громадського приношення — стільки-то». Далі з вражаючою деталізацією перераховується, що і з чого було зроблено. Звідси ми вчимо, що незалежно від того, наскільки велика та важлива мета збору коштів, і яким би високим авторитетом не користувався збирач, він зобов’язаний прозоро звітувати перед тими, хто довірив йому ці ресурси.

Чи міг Моше бути поза підозрами через свою велич? Мідраш пояснює, чому навіть пророк, якого сама Тора називає «нэеман» (достойним довіри), вирішив представити детальний звіт. Одного разу він почув, як хтось сказав за його спиною: «Останнім часом шия сина Амрама якось погладшала». (Амрам був батьком Моше.) Інший відповів: «Нічого дивного, адже він розпоряджається всіма коштами, призначеними для будівництва Храму». Почувши це, Моше присягнув: «Як тільки Храм буде побудований, я представлю точний звіт про всі витрати».

Моше знав, що не вчинив жодного гріха, але представив повний реєстр своїх дій, щоб уникнути навіть найменших підозр. Адже людина повинна піклуватися не лише про те, щоб бути чесною перед Б-гом, а й щоб не викликати необґрунтованих підозр серед людей.

Цей принцип докладно розглянутий у єврейському законі. Наприклад, особа, яка збирала кошти для Ієрусалимського Храму, не могла носити широкий пояс або навіть нижню білизну під верхнім одягом під час роботи. Якби вона раптом розбагатіла, могли б сказати: «Розбагатіла, бо брала з пожертв». Важливо не лише не порушити закон, а й уникати пліток і кривотлумачень.

Однак у цій історії можна також побачити характеристику самого Моше. Сказано, що не було на землі людини скромнішої за нього. Він намагався бути непомітним, ненав’язливим, був скромним до стриманості. Спробуйте знайти в Хумаші опис того, як він виглядав... Його зовнішність не описана жодним словом.

Розповідають, що одного разу один литовський рабин поскаржився воложинському раву Нафталі Цві Йеуде Берліну (Анециву, 1817–1893) на хасидів: мовляв, їхні «цадики» купаються в розкоші та носять дорогий одяг, тоді як багато відомих керівників єшив живуть у злиднях. Анецив відповів:

— Не бачу в цьому нічого дивного. Згадай Моше та його брата Аарона. Обидва були вождями. Але один був одягнений у яскравий одяг, розшитий золотом і прикрашений камінням, описанню якого присвячена ціла глава Тори. А другий… Чи ти пам’ятаєш, у що був одягнений Моше? Про його зовнішність немає жодного слова. Все, що у нього було, — це посох.

Тоді він зітхнув і додав:

— Напевно, єврейському народу потрібні і Моше, і Аарон.

(Цю історію знайшли в одній хасидській книзі.)

https://toldot.com/