Цього тижня ми читаємо розділ Шміні. Такий дивний збіг, правда? Ви ж пам'ятаєте, що вся ця карантинна історія почалася з того, що десь там, далеко, люди чогось не того поїли. Вся ця історія почалася ось із цієї їжі — нехорошої, неправильно приготованої, я вже не знаю, якої. Річ у тім, що в нашому розділі якраз викладаються закони кашруту. І мені здалося, що цікаво провести таку паралель — закони кашруту, те, що ми їмо, те, що ми відчуваємо після цього, наслідок нашої їжі.

Річ у тім, що допотопні люди не їли нічого від живого — вони їли тільки рослинну їжу, і тільки після потопу ми отримали дозвіл їсти тваринну їжу. І в певний момент єврейський народ на цю ж живу їжу отримує певну заборону. Тобто, чітко і ясно в розділі викладається, що, як і яким чином ми можемо їсти з живої їжі, з тварин.

Розділ наш, Шміні, невеликий. Починається він не з цього, не з законів кашруту. Починається він з того, що Аарон і його чотири сини готуються до служіння. Сім днів Моше їх готував до цього, і ось, на восьмий день вони починають служіння. Заготовляються всі види жертвоприношень, і там сказано, як, яким чином це служіння має початися. Починається служіння.

Далі уривок говорить про те, що в ході цього служіння відбувається дуже неприємна історія — гинуть два старші сини Аарона, Надав і Авігу. Причому вони гинуть саме в процесі служіння. Тобто, вони, мабуть, зробили щось не те — я не буду обговорювати, що вони зробили, але факт той, що вони загинули в ході цього служіння. І ось якраз третій уривок з нашого тижневого розділу пов'язаний із законами кашруту. І Всевишній звертається до Моше та Аарона, вимагає, щоб вони звернулися до всього народу і виклали їм закони кашруту — закони, за якими ми собі чітко і ясно усвідомлюємо, що нам дозволено в їжу, а що не дозволено…