Коментарі рава Шауль-Айзека Андрущака до тижневого розділу Тазрія - Мецора

Більша частина тижневого розділу «Тазрія» (як і наступного — «Мецора») присвячена законам, пов'язаним зі статусом людини (або іншого об'єкта), на тілі якої з'явилися білясті плями, які, при дотриманні певних умов, можуть означати, що ця людина (або об'єкт) має статус «мецора», тобто ураженого напастю, іменованою «цараат».

«Цараат» довгий час було прийнято перекладати як «проказа», а терміни (їх кілька), якими позначаються плями різних відтінків, — як «виразки». Зрозуміло, все це абсолютно невірно. Ніяких виразок там близько не було. І хворобою «цараат» ні з якого боку назвати не можна. Це знак Небес, що не має жодних біологічних, фізичних, фізіологічних, взагалі матеріальних причин. Хоча й виражається у появі абсолютно матеріальних плям, що мають колір, розмір і форму.

Альтер Ребе («Лікутей Тора», Тазрія, 22:2) пише, що розмова про цараат починається зі слів «Людина (адам), якщо буде на шкірі тіла її» (Ваїкра, 13:2), для того, щоб одразу пояснити два моменти. По-перше, що йдеться про рівень «адам». У Писанні використовується кілька термінів, які можна перекласти як «людина». Один із них «адам». Але «адам» — це не просто «людина». «Адам» — це «людина досконала». Таким чином, те, що Тора говорить «Адам якщо буде на шкірі тіла його», вказує нам, що подібне (цараат) може статися тільки з досконалою людиною. По-друге, підкреслюється, що йдеться про «шкіру». Тобто про щось найбільш «зовнішнє», «поверхневе» в структурі тіла, яке саме по собі є «зовнішнім» і «поверхневим» по відношенню до душі. Іншими словами, поява цараат вказує на те, що людина досягла такого рівня досконалості (а під досконалістю, зрозуміло, мається на увазі повнота відповідності волі Б-жій, богоугодності, в прямому сенсі слова), коли «підчистити» залишилося тільки дещо на самому поверхневому рівні. Та й то — дуже точково. На що й вказує поява плям «цараат».

Тому-то, продовжує Альтер Ребе, з часів руйнування Першого Храму закони, пов'язані з «цараат», не виконувалися через відсутність випадків її появи. Люди за час вавилонського вигнання встигли деградувати настільки, що до яких би висот святості вони не піднімалися з тих пір (а великих праведників вистачало у всіх поколіннях, слава Б-гу), очиститися від внутрішнього зла («зло» — це, як ми розуміємо, НЕ богоугодність, на противагу «добру» — богоугодності. Всі інші визначення «добра» і «зла» — умовні і, в цьому сенсі, не те щоб невірні — некоректні) до такої міри, щоб воно залишилося тільки на самому-самому поверхневому духовному рівні, якому на фізичному рівні відповідає (і який символізує) шкіра.

У світлі цього пояснення Альтер Ребе стають зрозумілими відомі слова мідрашу (див. Санѓедрін, 98б) про те, що, за словами наших мудреців, одним із імен (прізвиськ?) Машіаха буде «уражений цараат з дому Раббі», як сказано: «Але хвороби наші він носив, і болі наші терпів, а ми вважали, що він уражений, побитий Б-гом і мучений» (Ішаяѓу, 53:4).

Виникає питання... насправді виникає багато питань. І нервозність виникає. Але це тому, що процитований вірш затасканий християнами як нібито підтвердження претензій обожнюваного ними єврея на титул Машіаха. Хоча, якщо вірити їхнім власним легендам, той був цілком здоровою молодою людиною... Ну, нас християнські легенди і християнські претензії цікавити не повинні. У нас свої питання. Ось сказано (про Машіаха) у пророцтві: «Але хвороби наші він носив, і болі наші терпів». На підставі ЦИХ слів мудреці роблять висновок, що Машіаха будуть іменувати «ураженим цараат (з дому Раббі)». Чому саме «цараат»? Вона ж навіть не хвороба! І ніякими болями не супроводжується! А навіть якби була і супроводжувалася, навіщо пов'язувати особистість Машіаха з НЕ згаданою пророком «цараат»? Невже не можна придумати ім'я (прізвисько?), яке вказувало б на хворобливість і змученість, не торкаючись теми «цараат»? Кволий, там? Чи Айболить? Щось таке.

У світлі пояснення Альтер Ребе все стає зрозумілим. «Хвороби» Машіаха — це свідчення (і символи) не недоліків (які недоліки у Машіаха? Адже це про нього ж той самий пророк Єшаяѓу говорить (52:13): «Ось, буде процвітати раб Мій, підніметься, і звеличиться, і піднесеться надзвичайно». І йдеться, очевидно і безсумнівно, не про політичну кар'єру!), а, навпаки, про гідності. А єдина «недуга», що свідчить про гідності, — це цараат!

Крім того, цараат вказує на наявність проблем, які з'являються тільки від того, що все вже настільки ідеально, що можна прискіпуватися до найдрібніших дрібниць. До того, що до того було вирішенням проблеми, а не проблемою. Метою! Часто здатною здаватися недосяжною!

А це — про Машіаха. Він прийде тоді, коли євреї виправлять (власне, як ми знаємо, вже виправили) все, що по-справжньому вимагає виправлення в цьому світі. А на долю Машіаха залишиться тільки те, що за мірками нормальних людей виправлення не потребує. Це якраз той рівень проблематики (причому, зауважимо, не його, Машіаха, проблематики, а нашої!), який символізує цараат.

Всім гарне пояснення. Але. Ім'я (та й прізвисько) відображає сутність особистості. Головне в людині та в її функції, призначенні в цьому світі. Головне, заради чого приходить Машіах, як відомо і як підкреслюється всюди, у всіх першоджерелах, включаючи ѓалахічні (в першу чергу, в «Мішне Тора» Рамбама) — привести євреїв і весь світ до повного і остаточного Визволення. А Визволення — це мир у всьому світі, це загальний добробут, це повернення всіх євреїв на Святу Землю, відновлення Храму і т. д. і т. п. І все це — ПОЗИТИВНІ, за своєю суттю, моменти. А виправлення дрібних недоліків, які й не недоліки зовсім, — це, раз, не чистий позитив, а всього лише виправлення негативу. А, два, не головне для Машіаха, а так, дрібний побічний ефект. А ім'я, як уже було сказано, відображає головне, а не побічне. Не сходиться!

Нічого не поробиш, потрібно сказати, що цараат має безпосереднє відношення до Визволення і якимось чином символізує його.

Ну, сказати-то можна все, що завгодно. Потрібно ж сказане якось пояснити і обґрунтувати.

Для цього нам доведеться процитувати ще один мідраш. «Ейха раба». «Ейха» — це «Плач Єремії», скорботний гімн, написаний пророком Єремією під враженням руйнування Першого Храму і в пам'ять про нього. А «Ейха раба» — це мідраш, що тлумачить сказане в цьому творі. А також тексти, що перегукуються з ним (в першу чергу, тематично). Зокрема, вірш з нашого тижневого розділу (нагадаю, Тазрія): «І уражений цараат, на якому ознаки, одяг його буде розірваний» (13:45). Мідраш трактує ці слова як алегорію: «Уражений цараат» — це Храм, «ознаки» — це ідолопоклонство, а «одяг його буде розірваний» — це зневажені шати коѓенського служіння. Іншими словами, те, що сини Ізраїля віддавалися ідолопоклонству, призвело до того, що Храм був зруйнований.

І ось що цікаво. Мідраш говорить: «уражений цараат — це Храм». Не «осквернений Храм», не «зневажений Храм», не «занедбаний Храм». А просто Храм. Без будь-яких уточнень негативного характеру. Нагадує історію з Машіахом, якого будуть звати «ураженим цараат». І теж у суто хорошому сенсі слова.

Зрозумілим це стає у світлі сказаного там же, в «Лікутей Тора» Альтер Ребе, що ознаки цараат є проявом вищої святості. Вищої і в тому значенні, що її духовне джерело має настільки піднесену природу, що наш світ просто не пристосований для його сприйняття. Але досконалість служіння великих праведників часів Першого Храму створювала умови для того, щоб, як виняток, так, відбувалося розкриття цього неймовірно високого світла. В ідеалі розкриття це було досить локалізованим, щоб негативних наслідків не мати. На фізичному рівні це виражалося в тому, що ознаки були такого кольору, розміру і т. д., що, оглянувши їх, коѓен визнавав їх чистими. У менш ідеальних випадках об'єм світла виявлявся надмірним, що призводило до того, що матеріальне втілення вищої святості перетворювалося на джерело нечистоти.

Це можна порівняти зі світлом, яке, будучи лише трохи інтенсивнішим за те, до якого пристосований наш зір, починає сліпити і, замість того щоб дозволяти бачити, — заважає. Хоча, якби наш зір не був таким обмеженим, це не стало б проблемою.

Обмеженість зору — це, звичайно, лише окремий приклад. І обмеженість здатності сприймати святість — теж окремий приклад. Світ В ПРИНЦИПІ створений Всевишнім таким чином, що щось сприймається, а щось ні. Щось можна зрозуміти, а щось ні. Щось може проявитися, а щось не може. Коротше кажучи, є межі, є визначення. Зло може бути джерелом добра. Добро може бути джерелом зла. Але добро — це добро, а зло — це зло. Зрозуміло, що все відносно. Але це просто означає, що потрібно домовитися про систему координат. І для кожної такої системи можна знайти єдино вірне значення елемента, точно його класифікувати і т. д., і т. п. Так влаштований наш світ.

До певного часу. Тому що після приходу Машіаха і настання Визволення (деякий час після приходу Машіаха і настання Визволення) ці обмеження зникнуть. Завдяки приходу Машіаха вдасться подолати обмеженість нашого світу. Включаючи обмеженість нашого сприйняття. І світло, яке в наш час нестерпне настільки, що стає перешкодою — джерелом нечистоти, перестане бути таким. І не тому, що ми здобудемо здатність сприймати світло вищого порядку — це само собою. І не цікаво. Як будь-яке «кількісне» зростання. А у нас відбудеться зміна якісна: зникне проблема «щось так, а щось ні», зникне сама обмеженість. Зникнуть будь-які обмеження. В першу чергу в тому, що стосується сприйняття б-жественного. Але абсолютно не тільки. А взагалі у всьому.

Тобто, повертаючись до прикладу із зором, не просто стане можливо дивитися на зварювання, а ми зможемо дивитися ліктем. І коліном. І крізь стінку. І крізь стінку коліном на зварювання. Але, погодьтеся, при таких можливостях інтерес до зварювання як до об'єкта споглядання різко скорочується.

І на цю перспективу натякає мідраш, стверджуючи, що одним із імен Машіаха буде «уражений цараат з дому Раббі». Мається на увазі, що Машіах буде тим, хто приведе світ у стан, коли всі рамки і межі зникнуть настільки, що те світло, яке зараз, за визначенням, нестерпне цим світом, перестане бути таким. І, ще раз, не тому, що ми здобудемо здатність його сприймати, а тому, що більше не буде ніякого поділу на сприйняте і несприйняте. Ось тоді заживемо. Швидко, в наші дні.

Так! А Храм мідраш називає «ураженим цараат» тому, що Храм — діюча модель майбутнього. З усіма обмеженнями моделі. Але діюча!