Як відомо, в давнину існувала значна плутанина в звичаях щодо читання Тори в будні, шабати й свята. Але з часом усе вирівнялось і уніфікувалося. І вже багато століть усі єврейські громади читають одні й ті самі розділи — в одні й ті самі дні, синхронно, «ніс до носа».
І в цій галузі багато що стало суворо кодифікованим.
Наприклад, у Шулхан Арух (ОХ, 428:4) чітко зазначено, що розділ «Бемідбар» завжди читається перед святом Шавуот.
Що є очевидною вказівкою на те, що його зміст пов’язаний із підготовкою до Дарування Тори.
Як детально описано в П’ятикнижжі, підготовка до цього священного моменту була багаторівневою. І розпочалася вона ще тоді, коли сини Ізраїлю вийшли з Міцраїму й почали рахунок Омеру. А далі — за списком.
Отже, підготовка до Дарування Тори — це окремий (і непростий!) рівень служіння.
На перший погляд може здатися, що йдеться про щось неактуальне: навіщо вміти готуватися до того, що вже сталося? Хто навчатиметься фокусам на вечірці, що вже давно скінчилась?
Але річ у тім, що історія творіння розгортається по спіралі. Час — циклічний. І на кожному новому витку переграється той самий сценарій — але на вищому духовному рівні.
Тобто щороку на Песах ми насправді (нехай і в духовному сенсі) виходимо з Міцраїму.
І щороку на Пурім рятуємося від підступів злочинця Амана,
і щороку на Хануку відновлюємо Храмову службу.
І щороку 19 кіслева Альтер Ребе виходить на свободу.
І щороку на Шавуот — отримуємо Тору.
Але — на принципово новому рівні.
Тож щороку ми потребуємо належної підготовки до цього дарування.
На галахічному рівні це видно дуже виразно: щойно починається місяць Сіван —
👉 одразу скасовуються покаянні молитви,
👉 забороняються пости,
👉 синагоги прикрашаються зеленню та квітами,
👉 починається гарячковий обмін рецептами молочних страв.
Коротше — починає формуватись святкова атмосфера.
І ось, серед усіх передсвяткових приготувань, читається тижневий розділ “Бемідбар”.
Як правило — в шабат безпосередньо напередодні Шавуоту. Рідше — за два тижні до нього.
Виникає запитання:
який стосунок має “підготовка до Шавуоту” до розділу “Бемідбар”?
Який між ними зв’язок???
Альтер Ребе у своєму Шулхан Аруху пояснює особливість перших днів місяця Сіван так:
там усе було дуже щільно:
- у понеділок — новомісяччя,
- у вівторок синам Ізраїлю вже було сказано: «ви будете Мені царством священиків» (Шмот 19:6),
- у середу — заборона підніматися на гору,
- у четвер — приписи стриманості в подружній близькості,
- у п’ятницю — підготовка,
- а в суботу — Дарування Тори.
От і виходить, що всі шість перших днів місяця були особливими —
кожен наступний — вищий за попередній. Сходинки вгору.
Хотілося б зрозуміти:
чому саме Альтер Ребе (і його попередники) вказують у ролі відправної точки підготовки до Дарування Тори саме на фразу:
«ви будете Мені царством священиків»?
Адже в той самий день — у вівторок, 2-го Сівана — було сказано ще чимало важливого.
І навіть раніше, у попередньому вірші, — були інші слова.
Чому саме ці?
Крім того, самі слова «царство священиків» (ממלכת כהנים) мають два класичних тлумачення:
🔹 Рамбан пояснює: весь народ стане священнослужителями,
🔹 Раші: весь народ стане знаттю, вельможами.
Згідно з Рамбаном, усе логічно:
бути священнослужителем напряму пов’язане з отриманням Тори.
Адже тільки володіючи Торою, людина може по-справжньому служити Всевишньому.
Але якщо взяти тлумачення Раші (а як його не взяти?),
то виникає питання:
🟠 Яке відношення має наше світле, забезпечене майбутнє до Дарування Тори?
🟠 Яким чином обіцянка майбутнього підвищення соціального статусу є підготовкою до прийняття Тори?
🟠 Невже шляхетність можлива лише в поєднанні з Торою?
Чи не можна бути знаттю без Тори?
І навіщо для отримання Тори — обов’язково бути знаттю?
Що це — якийсь класовий підхід?
І нарешті:
в тому ж самому вірші далі йдеться про «гой кадош» — «народ святий».
«Царство священиків і народ святий».
Усі завжди цитують це разом, ледь не як одне поняття,
неділиме, як Маркс і Енгельс (прости, Б-же).
А Альтер Ребе, чомусь, відсікає «гой кадош».
Виходить, що це не має відношення до підготовки до Дарування Тори?
Хотілося б зрозуміти — чому?
Почнемо з Раші. Як відомо, Раші у своєму коментарі на П’ятикнижжя завжди тримається прямого значення тексту.
Здавалося б, прямий зміст слова «коѓанім» (священики) — це, власне, священнослужителі.
Навіщо ж тоді Раші вводить поняття «знаті»? Звідки він це бере?
Це тим більше дивно, якщо згадати, що вище, в Берешит 47:22, сам Раші пише, що:
«коѓен» — це завжди «служитель Всевишнього».
Що ж змінилося?
Відповідь проста. І вона якраз пов’язана з тим, що в наступній частині вірша сказано про «гой кадош» — «святий народ».
З того, що про святість (тобто приналежність до Всевишнього) говориться потім, можна зробити висновок, що в першій частині вірша йдеться не про це.
А про що ж тоді?
Раші відповідає:
там йдеться про статус, про становище.
І тоді послідовність титулів у вірші набуває логіки й глибини:
- «Обраний народ» — ті, хто вирізняється з-поміж інших,
- «Царство знаті» — ті, хто піднесені самі по собі, в абсолютних категоріях,
- «Святий народ» — тобто священнослужителі, народ, посвячений Всевишньому.
Ці три рівні нашої обраності є відображенням трьох рівнів стосунків із Б-гом.
🔹 Перший — «обраний народ» — це найнижчий (і трохи принизливий) рівень.
Бо головне тут те, що ми самі нічого не зробили. Ми — обрані.
Не вибрані за заслуги, не відібрані за якості.
А саме обрані — як закохуються без причини.
🔸 Мідраші прямо підкреслюють:
«Не тому обрав вас Всевишній, що ви мудріші за інших…
І не тому, що праведніші…
І навіть не за гарні очі.
А просто обрав. З-поміж інших — таких самих».
Так, це приємніше, ніж бути необраним.
Але все ж — хотілося б заслужити.
(Люди такі кумедні: вигравши в лотерею, починають переконувати себе, що виграш їм "належав", бо вони — зайчики.)
Після того як нас обрали, і в знак цього дали Тору, євреї починають служити своєму Творцеві.
І це служіння має два рівні:
- Нижчий рівень — слідування волі Всевишнього в буденному житті.
- Вищий рівень — священна служба, тобто відсторонення від матеріального, повне занурення у святість.
Цікаво, що вищий рівень, на перший погляд, виявляється простішим у виконанні.
Справді: все зрозуміло.
Є свої, є чужі.
Наше завдання — виконувати ритуал, як наказано.
Добре бути «святим народом»:
відстороненим від навколишнього світу,
замкненим у Храмі (або в Ізраїлі, у єшиві, у синагозі),
не піднімаючи голови,
і не звертаючи уваги ні на що,
окрім своїх священних обов’язків.
Тобто на обох полюсах усе зрозуміло:
🔹 «Народ обраний» — нас просто вибрали.
🔹 «Гой кадош» — ми святі, відокремлені, віддані служінню в храмовому, чистому просторі.
А от посередині, на рівні «царства священнослужителів» —
там цілковита плутанина.
Невизначеність.
Бо людина живе у світі, впливає на світ,
але мусить служити Всевишньому — в цих умовах.
І немає жодної гарантії,
що те, що вона робить —
справді заради Небес.
Оце і є найтривожніше.
Але якщо людині вдається досягти успіху в такому служінні —
то вона може перетворити майже всі речі довкола на судини для Б-жественного.
А може, й не «майже» — а буквально все.
Інакше кажучи, існує два рівні служіння:
- Служіння, спрямоване на те, щоб єврейська душа, бодай частково, могла задовольнити своє прагнення до Б-жественного.
Це — рівень «гой кадош» — відстороненість від світу заради святого. - Служіння, спрямоване на зміну довколишнього світу, згідно з волею Всевишнього.
Це означає змінювати навіть своє матеріальне тіло й тваринну душу, що йому притаманна.
А тепер повернімося до теми Дарування Тори.
Є відомий мідраш (Талмуд, Шабат 88б), у якому ангели намагалися відмовити Всевишнього від наміру дати Тору людям.
І Моше сперечався з ними, доводячи:
Оскільки заповіді Тори стосуються матеріального життя,
і вимагають подолання свого єцер-ара (поганого начала),
то Тору слід дати тим, хто має справу з матеріальним світом і бореться з собою.
А це — люди.
Бо ангели не мають ні тіла, ні єцер-ара, і в матеріальний світ не занурені.
Отже, мета Дарування Тори — не в тому, щоб ми стали “святими”,
а в тому, щоб ми стали “царством священиків” —
тобто служили Творцеві в реальних, складних умовах життя.
Саме тому Альтер Ребе у Шулхан Арух називає цю фразу ключовою в підготовці до Шавуоту.
Бо саме в ній — вказівка на головне, заради чого Тору було нам даровано.
Тепер стає зрозуміло, чому Раші вважає, що «знатність» (тобто вплив на світ, володіння важелями цього впливу) передує священству.
А ще — чому саме знатність наповнює священство змістом.
Адже якщо ми не виконуємо волю Всевишнього,
то й те, що ми самі змінюємось відповідно до Його волі,
— втрачає сенс. І — у значній мірі.
Проте, з іншого боку,
практичне виконання заповідей, навіть дуже ретельне,
але без впливу на самого виконавця —
це як гроші на вітер.
Тому, як уже було сказано,
зазвичай «царство священиків і народ святий» — це єдине, нерозривне ціле.
А не як у нашому приватному випадку, де Ребе звертає увагу лише на одну частину.
А тепер пригадаймо:
яке питання ми ставили на самому початку?
Так, правильно. Ми питали:
Яке відношення має розділ “Бемідбар” до підготовки до Шавуоту?
І тепер варто згадати, про що цей розділ.
А він — про перепис населення. Цілих три переписи:
- Спершу рахують весь народ, окрім левитів.
- Потім — самих левитів, віком від одного місяця й старше.
- І, нарешті, — чоловіків із роду Кеѓата, у повному розквіті сил, придатних для перенесення священних речей.
Якщо придивитися уважно, то стане зрозуміло:
кожен із трьох переписів відповідає одному з трьох рівнів служіння, про які ми говорили:
- Загальний перепис — “обраний народ”.
Вибраний серед інших народів, нічим від них не кращий,
але обраний Всевишнім, що надає особливого значення. - Левитський перепис — “царство священиків”.
Їх важливість — у функції служіння, у їхньому впливі на світ. Перепис кеѓатців — “гой кадош”.
Тих, хто присвячений виключно храмовому служінню.
Їхня цінність — у відокремленості й самопосвяті.Весь народ Ізраїлю перераховували й раніше —
двічі до розділу «Бемідбар».
І з родом Кеѓата теж вже мали справу, поряд із родом Ґершона.Але особливий перепис саме коліна Леві —
«царства священнослужителів», знаті світу» —
вперше з’являється саме в розділі «Бемідбар».Чому?
Бо Дарування Тори пов’язане саме з цим аспектом наших стосунків із Всевишнім:Ми впливаємо на світ — згідно з Його волею.
І настільки, наскільки наш вплив дійсно відповідає волі Б-га,
змінний, хаотичний світ — слухняно прогинається під нас.І тоді ми стаємо знаттю, що керує ним.
(Про що так полюбляють поговорити антисеміти —
тільки не розуміючи ні суті справи,
ні характеру наших стосунків зі Всевишнім.)От-от має прийти Машіах.
І тоді — усе стане зрозуміло. Всім.І їм, і нам.
І загалом стане добре.І — прохолодно 🌿