Як відомо, наша свята Тора, всі її частини — це єдине ціле. Звісно, кожна «частина», кожна дисципліна має свої методи, підходи, правила тлумачення тощо. Як казали: «А що робить твій мідрашист Авраґам у шатрі моєї галахічної Сари?» (Натяк на недоречне змішування жанрів). Те, що дехто з модних молодих проповідників (молодих у сенсі вченості, а не віку) схильні ці жанрові відмінності ігнорувати, — то вже інше питання. У будь-якому разі їхні творчі вправи мають до Тори лише опосередковане відношення.

Втім, усі ці підходи становлять одне ціле. І, що дуже важливо, вони не суперечать одне одному, а доповнюють. Те, що часто виглядає як суперечність, насправді є лише іншим поглядом на те саме питання (або, як пояснює хасидизм, — проявом однієї сутності в різних духовних світах). Якщо придивитися, стає зрозуміло: усе з’єднується в єдину тривимірну картину.

А тепер — увага, питання.
Ось Корах. Якщо дивитися з точки зору пшату та мідрашу — він негідник, до якого й проби не приставити. Намірів — темно, як у душі батька діючого президента США. Дії — підлі, огидні. Але Корах у кабалі й хасидизмі — це святий праведник, вічний романтик, єдина «помилка» якого — те, що він уже зараз хоче жити так, як житимуть у дні Машіаха. Як сказано прямо в наших святих книгах: «Левити тоді стануть коѓенами». Машихіст! Не просто легітимно — суперлегітимно.
То як поєднати це одне з іншим? Як не просто не суперечить, а випливає одне з іншого? Хто ж ти, докторе Корах?

Щоб відповісти, спершу доведеться поставити кілька додаткових питань.

Перше. Моше.
Щоб зупинити бунт на старті, Моше звертається до Кораха та 250 змовників:

«І сказав Моше до Кораха: ти і вся громада твоя будьте перед Господом — ти і вони, і Аѓарон — завтра. І візьміть кожен свою кадильницю, і покладіть на неї кадило, і принесете перед Господом — кожен свою кадильницю, двісті п’ятдесят кадильниць; і ти, і Аѓарон — кожен свою» (Бемідбар 16:16–17).

Що це взагалі відбувається? Ще не охололо те саме вугілля, на якому обпеклися Надав і Авігу — сини Аѓарона, що загинули через самовільне воскурення. Щойно Всевишній заборонив це повторювати вдома. І тут — 250 лідерів санѓедрину зголошуються це зробити? Та вони що, з глузду з’їхали? А якщо б Моше запропонував їм стрибнути з п’ятого поверху? (До речі, це було б безпечніше!).

Раші, цитуючи мідраші, пояснює:

«Та не були ж вони дурнями! Адже Він їх попередив, та вони свідомо погодилися… Вони згрішили проти власної душі, як сказано: „кадильниці грішників тих, що згрішили проти своїх душ“» (Бемідбар 17:3).

Тобто вони розуміли, що ризикують життям. Але все одно йдуть! То що ж вони хотіли ТАК сильно, що були готові померти?

Друге. Слова Моше.
Той же Раші каже:

«Сказав їм Моше: „У нас є один Бог, один ковчег, одна Тора, один жертовник, один первосвященник — а ви, двісті п’ятдесят чоловіків, прагнете первосвященства?! Ну що ж… І Я ХОЧУ!“»

Що значить — і я хочу? Моше що, справді заздрить їм? Щиро хоче «підсмажитися до хрусткої скоринки»? Ні, Моше просто пояснює: бажання стати коѓеном — природне і добре. Але це — не вибір людини. Це — вибір Всевишнього. Один-єдиний — Аѓарон.

Третє. Що ж тоді думали Корах і його товариші?
Адже Всевишній обіцяв Моше:

«І повірять тобі назавжди» (Шмот 19:9).
То що, вони не вірили пророку? Неможливо! Вони самі все бачили — і чудеса, і Синай, і Моше в дії.

Виходить, вони не заперечували слова Моше. Просто допускали, що можливо, дещо можна змінити. Моше сам це робив — молився, боровся за зміну вироку! Тож чому б і їм не спробувати?

До того ж, первосвященство вже колись було передане — спочатку воно належало первісткам, а потім перейшло до Аѓарона. То чому б їм не спробувати «відмолити» його знову?

І головне — вони не хотіли заміщати коѓенів. Вони хотіли долучитися. Як каже хасидизм: у матеріальному — задовольняйся малим, у духовному — прагни всього.

І тут з’являється проблема — коли Корах «взяв».
Раші пояснює:

«Взяв — тобто взяв себе самого, відокремився від громади, щоб посіяти розбрат…»

Ось він, розбрат! Саме це — головний гріх Кораха. Тому він і став уособленням свавілля, прикладом негативним.

Чому ж коѓен — тільки один?
Бо є три рівні служіння:

1. Заповіді — служіння через матерію.
2. Тора — служіння через інтелект і емоції.
3. Самопожертва — тотальне злиття з Б-жественним, поза межами визначень.

Перший рівень — для всіх євреїв.
Другий — для левитів.
Третій — для коѓена ґадоля.

І тільки один може бути на цьому рівні. За покликанням. За всім серцем. Без компромісів.

Але в майбутньому, після приходу Машіаха, мрія Кораха збудеться.
Левити стануть коѓенами.
І всі — піднімуться на вищий рівень.
І стане нам від того тільки краще. Нескінченно краще.