Короткий зміст глави «Екев»
Дварим (Второзаконня), 7:12 – 11:25

Моше продовжує свою останню промову до єврейського народу, обіцяючи, що якщо вони виконуватимуть заповіді Тори, то їх чекатиме процвітання в Землі, до якої вони ось-ось увійдуть, щоби оселитися в ній — як обіцяв Всевишній їхнім праотцям.

Водночас Моше докоряє їм за гріхи, які вони вчинили, — нагадуючи про золотого тельця, повстання Кораха, гріх розвідників, а також про те, як вони гнівили Б‑га в Тав’эйрі, Масі та Ківрот-Атаава.

«Ви бунтували проти Б‑га, — каже він, — з того дня, як я вас знаю».

Та водночас він розповідає і про прощення, яке Всевишній дарував їм, і про другі скрижалі, які Б‑г дав після їхнього каяття.

Сорок років мандрів у пустелі, під час яких Б‑г годував їх небесною манною, мали навчити їх, що:

«Не хлібом єдиним живе людина, а всім, що виходить з уст Б‑га».

Моше описує Землю, куди вони мають увійти, як
«землю, що тече молоком і медом»,
особливо благословенну «сімома видами» плодів —
пшеницею, ячменем, виноградом, інжиром, гранатами, оливками та фініками.

Це земля, що перебуває під постійним Б-жественним Провидінням.

Моше наказує зруйнувати ідолів народів, які жили там раніше,
і застерігає, щоб євреї не впали в пиху, не подумали:

«Моя сила й міць моєї руки здобули мені це багатство».

Ключовий фрагмент цієї глави — другий абзац молитви «Шма»,
який повторює основні заповіді, згадані в першій частині,
і говорить про нагороду за виконання волі Всевишнього
та тяжкі наслідки (голод, вигнання) за нехтування нею.

джерело: https://toldot.com/