Хто не ризикує, той не п’є… І не їсть
У розділі Тори «Екев» звучить благословення: «І будеш ти їсти, і наситишся, і благословиш Б-га, Всесильного твого, за прекрасну землю, яку Він дав тобі».
Водночас ці слова є і приписом: коли поїси й наситишся — благослови Всевишнього, подякуй Йому за їжу. Це одна із заповідей Тори. Саме тому існує післятрапезна молитва — біркат а-мазон, текст якої уклали мудреці Талмуду.
Вони ж установили звичай, що передує цій молитві, — маїм ахронім, символічне омовіння пальців рук. І хоча раціональне пояснення цього звичаю, наведене в Талмуді, сьогодні може здатися застарілим і неактуальним, його духовний зміст не втрачає своєї важливості. Згідно з Кабалою, омовіння кінчиків пальців захищає людину від впливу сил зла, що можуть загрожувати їй під час трапези.
Чому ж під час їжі людині загрожує духовна небезпека?
Коли відбувається щось особливо важливе, як навчають Кабала та хасидизм, сили Зворотного Боку повстають проти людини, намагаючись вплинути на неї. І мало що може зрівнятися за своєю значущістю з таким, здавалося б, буденним процесом, як споживання їжі. Адже це аж ніяк не просто перетворення біомаси на відходи з одночасним видобуванням калорій.
Це процес, від якого залежить збереження зв’язку душі з тілом — те, що в повсякденній мові називають життям. Крім того, це можливість духовно піднести матеріальну субстанцію, яку ми споживаємо, і вивільнити приховані в ній Б-жественні іскри.
Але ця можливість пов’язана з ризиком забути про вище призначення їжі й, відчувши приємний аромат, скотитися до суто тваринного сприйняття — самому опуститися до рівня з’їденого біфштекса. Або навіть нижче. Саме в цьому й полягає мета тих самих сил зла.
Щоб цього уникнути, потрібно, по-перше, сідаючи до столу, нагадати собі: мета приймання їжі — отримати сили для продовження життя, яке має сенс.
А по-друге — змити із себе нечистоту тваринного сприйняття цього дивовижного явища. І подякувати Тому, Хто наділив життя сенсом і Своїм благословенням дарує все необхідне для його продовження.
джерело: chabad.org