Стоячи разом

У розділі Тори «Ніцавім», який читають напередодні Рош га-Шана, є слова, що натякають на цей день:
«Ви стоїте сьогодні всі перед Б-гом, Всесильним вашим: голови ваших колін, старійшини ваші й наглядачі ваші, кожна людина Ізраїлю… від твого дроворуба до твого водоноса».

У самому цьому висловлюванні вже міститься суперечність. Вірш починається зверненням до Ізраїлю як до єдності всіх євреїв: «Ви стоїте сьогодні всі…» — без жодних відмінностей. Але далі докладно перелічуються всі групи євреїв відповідно до їхнього становища. Навіщо це потрібно, якщо слова «ви… всі» вже включають кожного?

З одного боку, між євреями має бути єдність, а з іншого — кожен вносить у цю єдність власний внесок, у кожного є своя місія. Але якщо між євреями повинні існувати відмінності — настільки великі, що на одному полюсі стоять «голови колін ваших», а на іншому — «ті, хто черпає вам воду», то як між ними можливе справжнє єднання?

Сам вірш дає відповідь: «Ви стоїте сьогодні всі перед Б-гом, Всесильним вашим». Він — основа їхнього існування, і всі євреї становлять одне ціле. Це можна пояснити простим прикладом. Коли люди утворюють усередині спільноти групу, об’єднану якимись інтересами — економічними, інтелектуальними чи іншими, — вони спільно користуються ресурсами та ідеями, працюють разом для досягнення мети, відводячи на це частину свого часу. Але поза межами спільноти вони зберігають індивідуальність, власний неповторний світ. Спільність Ізраїлю має інший характер. Коли євреї стоять разом «перед Б-гом», об’єднуючись у союзі зі Всевишнім, цей союз охоплює всю людину повністю («ви всі» — тобто «усією вашою суттю»), не лише її працю чи думки, а все її єство. Тому зникає суперечність між унікальністю кожного й загальнонародною єдністю. Більше того, саме завдяки зусиллям кожного єврея, спрямованим на внесення своєї особливої частки в цей союз, живе вся громада. Єдність Ізраїлю твориться не тим, що всі стають однаковими, а тим, що кожен виконує волю «Б-га, Всесильного вашого». Ізраїль перед Б-гом — єдине ціле тоді й тільки тоді, коли кожен єврей виконує місію, доручену саме йому.

Недаремно перелічено різні групи євреїв — від «голови» до «стоп» громади: іноді «стопи» беруть на себе роль «голови». Або, розгортаючи цю метафору: хоча саме голова — осередок розуму — керує тілом, та саме стопи несуть усе тіло (разом із головою). Тому, коли йдеться про духовність, «водоноси» можуть бути прикладом для «голів ваших колін»: простий єврей зі своїм простим виконанням заповідей і непохитною вірою може слугувати взірцем для інтелектуальних вождів громади.

Та слід пам’ятати: коли щось нам видається неможливим, у цьому більше нашого небажання бачити істину, ніж реального стану речей. Щоб зрозуміти справжню природу ситуації, треба звернутися до когось, хто стоїть вище самообману й не піддасться спокусі дати відповідь, яку ми хочемо почути, — до того, чий погляд буде поглядом Тори, бо вона є «Торат емет», істинна Тора, а істина не терпить компромісів.

Дні від Рош га-Шана до Йом-Кіпуру — це Десять днів трепету, або Десять днів тшуви (каяття, повернення до Б-га). Це час у році, коли єврей повинен повернутися до свого справжнього «Я», скинути маски самообману. А сили на це у нас є, адже слова «Ви стоїте… перед Б-гом» — не побажання і не обіцянка, а констатація факту. Ми стоїмо твердо, і якщо захочемо — вистоїмо.

З праць Любавицького Ребе; короткий адаптований виклад

джерело: chabad.org