🌿 Авраѓам — той, хто вчив світ дякувати

У тижневому розділі «Ваєра» ми читаємо, що праотець Авраѓам «проголосив Ім’я Господа, Б-га всесвіту».
Мудреці пояснюють: Авраѓам не лише сам славив Всевишнього — він робив так, щоб інші також промовляли Його Ім’я.

Після трапези він звертався до своїх гостей:

«Ви їли не моє, а те, що належить Творцеві світу. Благословіть Його, Хто створив усе».

Так Авраѓам учив людей вдячності — бачити за кожним добром руку Всевишнього.
Навіть якщо хтось промовляв слова благословення без глибокого розуміння, сам цей акт міг стати початком шляху до віри. Бо слово, сказане в добрий намір, має силу пробуджувати душу.

Рабини пояснюють: іноді людині потрібен поштовх, аби подолати власну байдужість чи гординю. Саме тому вчення Тори часом закликає не лише переконувати, а й допомагати людині «прокинутися» — навіть через труднощі.

💧 Один із прикладів наводиться в історії про Ребе Рашаба.
Єврей прийшов до нього по благословення, але спершу почув відмову. Засмучений, він вийшов і розплакався. Тоді Ребе покликав його знову, благословив — і все склалося на добро.
Коли серце ламає свою оболонку, відкривається шлях для благословення.

✨ Так і в історії Авраѓама: він навчав світ дякувати, пробуджував у людях здатність бачити Творця в кожній миті життя.
Навіть якщо початок був формальним, щира подяка неодмінно проростала — і ставала справжньою вірою.