Коментарі рабина Шауль-Айзека Андрущака до тижневої глави ІТРО

У тижневому розділі «Ітро», окрім усього іншого, подається дуже відома історія про те, як Ітро, прибувши з дружнім візитом до синів Ізраїлю, порадив своєму зятю Моше:

«А ти обери з усього народу мужів здібних, богобоязливих, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав їх над народом тисячниками, сотниками, п’ятдесятниками та десятниками. І нехай вони судять народ у будь-який час. І буде: кожну велику справу приноситимуть до тебе, а кожну малу справу вирішуватимуть самі; і тобі стане легше, бо вони понесуть тягар разом із тобою» (Шмот, 18:21-22).

Перед цим відбувається довга (а зазвичай лаконічний стиль Тори робить її просто дуже довгою) розмова. Ітро дивується, навіщо Моше виснажується, судячи народ від світанку до заходу. А Моше, на перший погляд, не дуже чітко пояснює свої дії. Врешті-решт він, майже без спротиву, приймає пораду тестя й за б-жьою допомогою проводить масштабну реформу судової системи:

«І вибрав Моше здібних людей з усього Ізраїлю і поставив їх головами народу: тисячниками, сотниками, п’ятдесятниками і десятниками. І судили вони народ у будь-який час: складні справи приносили до Моше, а кожну малу справу вирішували самі» (Шмот, 18:25-26).

Виникає дуже просте питання: що це було?

Згадаймо ситуацію. Маємо Моше рабейну — людину, народжену, щоб стати визволителем єврейського народу, отримати Тору від імені всього Ізраїлю й водити народ пустелею сорок років. Як комусь могло спасти на думку, що він щось робить неправильно?!

Так, ми всі любимо жартувати про специфіку стосунків між зятем і тестем. І так, звісно, «Моше ще пощастило, що приїхав тесть, а не теща». Дуже смішно. А тепер серйозно.

Очевидно, що Моше робив усе правильно. Він правильно чинив, коли судив народ сам, коли брав на себе всю відповідальність, коли затримувався на роботі до пізнього вечора тощо. Все правильно.

Але так було тільки до того моменту, поки не прийшов Ітро й не запропонував поділити відповідальність з кількома тисячами суддів нижчого рівня. І відтоді правильним стало прийняти його пораду. А продовжувати судити самому стало неправильно.

Отже, питання: що змінилося після поради Ітро?

Як Ітро міг оскаржити рішення Моше?

Моше — беззаперечний лідер, який діяв правильно. Але мудреці звертають увагу на особливість імені Ітро. Його називають так тому, що він «додав» («ітер») в Тору розділ «А ти обери з усього народу». Важливо, що слово «ітер» означає не просто «додав», а «додав щось зайве». Не втрутись Ітро, цього розділу не було б у Торі. А отже, Моше продовжив би судити сам, і все було б добре.

Що сталося біля гори Сінай?

Коли Всевишній почав давати Тору всьому народу, євреї злякалися й попросили, щоб її отримав Моше від їхнього імені. Це обурило Моше, але Всевишній сказав:

«Я почув голос слів цього народу, що вони говорили тобі; добре все, що вони говорили» (Дварим, 5:25).

Тобто, знову: Моше мав рацію, але після реакції народу правильним стало інше.

Чому правильним стало не те, що було раніше?

Моше бачив себе та народ як єдине ціле. Тому був упевнений, що вони здатні прийняти Тору безпосередньо від Всевишнього. Але сам народ вважав, що їхня можливість отримати Тору напряму існує лише завдяки Моше. Тому вони захотіли отримувати знання відповідно до власних сил.

Моше обурювало, що він мусить «спускатися» до рівня народу. Але Всевишній підтримав людей, а Моше прийняв Його волю.

Чому Моше судив сам?

Моше вважав, що навчати народ має саме він. Адже якщо народ прийняв Тору через нього, то тільки через нього міг її повністю засвоїти.

Але Ітро подивився з боку й побачив: коли євреї вивчають Тору, вони самі підносяться до рівня сприйняття, ніби отримують її з уст Всевишнього. Але коли справа доходить до судочинства, витримки їм бракує.

Тож судити одному Моше не мало сенсу. Бо якщо народ сам не може піднятися до його рівня — немає причини тягнути на собі все.

Моше ж вважав, що народ і він — єдине ціле, тому «гратися у самостійність» не потрібно. Він планував привести народ у Землю Ізраїлю, побудувати Храм і стати Машиахом.

Але Всевишній підтримав Ітро. І в Тору додали розділ про делегування суддівських повноважень. Це означало, що народ мусить навчитися існувати без глави покоління.

Моше особисто обрав і підготував суддів, аби знання залишалися вірними Торі. І тому мудреці кажуть:

«Все, що коли-небудь відкриється в Торі тому, хто її вивчає, було дано Моше на горі Сінай» (Мегіла, 19б).

Підсумок

Здається, що після поради Ітро рівень святості знизився, бо народ втратив прямий доступ до Моше. Але насправді цього не сталося. Завдяки самостійному вивченню Тора стала частиною єврейського народу на фізичному рівні, змінила його зсередини.

І цей досвід знадобився на майбутнє — особливо напередодні приходу Машиаха.

Ось-ось він прийде, і ми нарешті зможемо вчити Тору з уст самого Машиаха. Це буде так само, як колись із уст Моше, тільки тепер — з уст Машиаха.