Коментар рабина Шауля-Айзека Андрущака до тижневої глави Тори «Мікец»

«І побачив Йосеф серед них Біньяміна, і сказав він тому, хто над домом його: Введи цих мужів у дім і заколи [худобу] заколенням та приготуй, бо зі мною будуть їсти ці мужі опівдні» (Берешит, 43:16).

Здавалось би, дуже інформативний вірш. Чого там тільки немає! Наприклад, там немає згадки про те, про який саме день тижня йдеться. Здавалось би. А насправді, у Мідраш Раба пояснюється: «“Приготуй” — “приготуй” це завжди про суботу, як сказано: “І буде в шостий день, і приготують вони те, що принесуть” (Шмот, 16:5). Це означає, що Йосеф дотримувався суботи ще до того, як вона була дана». Ось так.

На перший погляд, слова мідраша можна зрозуміти так, що, по-перше, Йосеф дотримувався суботи. На відміну від деяких інших. Від кого саме? Мабуть, від своїх підприємливих братів. А, по-друге, суботу він дотримувався, а інші заповіді, поки вони не були заповідані, — ні.

Чи можливе таке? У Мішні наприкінці трактату Кідушин сказано, що праотці дотримувалися всієї Тори, усіх її заповідей, хоча жодна з них ще не була заповідана.

Звісно, лише троє називаються праотцями — Авраѓам, Іцхак і Яаков. Сини Яакова («коліна») — це вже інша історія.

А з іншого боку, про Авраѓама сказано: «Бо Я знаю його, тому що він заповість синам своїм і домові своєму після себе, щоб вони дотримувалися шляху Господнього і т. д.» (Берешит, 18:19). І зрозуміло, що те саме стосується й Яакова. Тож сумніватися в тому, що сини Яакова дотримувалися всього, чого дотримувався їхній батько, дід і прадід, не доводиться. Тобто всі дванадцять дотримувалися всього, а не лише заповіді про суботній день.

Але, як випливає зі слів мідраша, саме те, що Йосеф дотримувався саме заповіді про суботу, згадується в тексті Писання (хай і натяком). А те, що він (як і всі його брати) дотримувався й усіх інших заповідей Тори, чомусь не згадується зовсім. Цікаво, чому так?

У тому ж Мідраш Раба, тільки набагато нижче, тема дотримання суботи Йосефом знову піднімається. І там сказано: «“Хто випередив Мене?” (Йов, 41:3) — це про Йосефа, який випередив і дотримувався суботи ще до того, як вона була заповідана. “І заколи [худобу] заколенням і приготуй” — сказав рабі Йоханан: це був канун суботи, і готувалися... Сказав Святий, Благословен Він: “Йосеф, ти дотримувався суботи ще до того, як була дана Тора. Життям твоїм клянусь: Я віддячу синові твого сина, і він приноситиме жертви в суботу”».

Йдеться, звісно, про Пінхаса.

Виходить, що в тому, як Йосеф дотримувався суботи, було щось принципово інше (і, треба думати, вище), ніж у тому, як її дотримувалися його брати. І ніж у тому, як він сам дотримувався решти заповідей. І саме тому лише його дотримання суботи згадується в тексті. І лише за дотримання суботи його нащадок удостоївся особливої нагороди тощо.

То що ж у цьому було такого особливого?

І чому на це «щось» натякається саме словами «і заколи [худобу] заколенням і приготуй»?

Згідно з простим розумінням, зі слів мідраша про те, що будь-яке «приготування» в Писанні — це приготування до суботи, випливає, що з того, що Йосеф наказав приготувати їжу (М’ЯСО!!!!!!) на суботу напередодні суботи, ми бачимо, що він дотримувався суботи.

Але чому потрібно розповідати про це таким складним чином? Чому б не повідомити прямо — показати приклад дотримання Йосефом суботи в суботу, а не підготовки в канун?

Мехільта, наприклад, дуже гарно це пояснює. Там сказано, що те, що Йосеф готувався до суботи напередодні, доводить, що він дотримувався заповіді «Пам’ятай день суботній», яка виконується саме підготовкою до суботи у будні. Гарно. Але Мідраш Раба нічого такого не каже. Як же це зрозуміти?

Щоб відповісти на всі ці питання, слід розібратися, чому мідраш так наполегливо підкреслює, що Йосеф дотримувався суботи до того, як була дарована Тора? Хіба це не очевидно? Хіба хтось може помилитися щодо цього?

«Яфа тоар» (один із найоб’ємніших коментарів до Мідраш Раба, Туреччина, XVI століття) відповідає на це питання з убивчою елегантністю: галагічний статус Йосефа — бен Ноах («нащадок Ноя»). Яке ще дотримання суботи бен-ноахом? Бен-ноаху за дотримання суботи належить смерть, а не нагорода! Але у праотців та їхніх нащадків був особливий статус тощо.

Добре. Але тоді треба підкреслювати не те, що справа була до дарування Тори, а те, що бней-ноах заборонено дотримуватися законів Тори. Бо заборона ж діє як до дарування Тори, так і після.

Річ у тім, що мідраш говорить про суботу «до того, як вона була дана». А дати чи не дати можна лише те, що вже існує. Отже, якщо ми говоримо (мідраш говорить) про суботу «до того, як вона була дана», це означає, що субота існувала ще до дарування Тори. Тому й бней-ноах було заборонено її дотримуватися. Не було б суботи — не могло б бути й заборони!

У Торі підкреслюється, що одна з причин установлення суботи — нагадувати про шість днів Творення і сьомий день — день відпочинку. І прямо сказано, що субота була виділена з-поміж усіх днів: «І завершив Б-г на сьомий день працю Свою, яку робив, і спочив Він у сьомий день від усієї праці Своєї, яку робив. І благословив Б-г сьомий день і освятив його, бо в цей день спочив Він від усієї праці Своєї, яку створив Б-г, щоб робити» (Берешит, 2:2–3).

Заповідь про суботу була дана лише синам Ізраїля і лише після виходу з Міцраїму, на горі Сінай. Але «благословив і освятив» її Всевишній ще на зорі творіння.

Чому ж, у такому разі, субота дана лише синам Ізраїля? Бо інша причина її встановлення — щоб нагадувати, що рабами ми були в землі єгипетській, але вивів нас звідти Всевишній рукою сильною і м’язом простертим тощо.

Інакше кажучи, саме субота — бо вона освячена і благословенна з-поміж усіх днів. Саме євреям — бо ми освячені й благословенні з-поміж усіх народів. Як відомо.

Тепер стає зрозумілою різниця між суботою та іншими заповідями Тори. Інші заповіді до дарування Тори взагалі не існували. Не було такої реальності. Етрогі були, але ці етрогі до майбутньої заповіді про чотири види рослин на Суккот не мали жодного стосунку — скільки ними не розмахуй.

А субота — була. Ще не заповідана, але вже саме та. Тому обмеження на її дотримання бней-ноах уже тоді існували, як згадувалося.

Просто до дарування Тори субота належала Всевишньому, Творцеві. І творіння не мали права «доторкатися» до неї, дотримуватися її. А потім Всевишній дарував її Своєму обраному народові. Після чого цей народ, як отримувач, отримав до неї доступ.

А тепер про різницю у дотриманні суботи між Йосефом і його численною родиною.

Авраѓам, Іцхак, Яаков і всі його сини, окрім Йосефа, «дотримувалися суботи» в тому сенсі, що здійснювали дії (а головно — утримувалися від дій), які лише імітували, так би мовити, суботу. Але це ще не була субота. Бо субота, як ми знаємо, ще не була дана, хоча й існувала. І самостійно «дотягнутися» до неї вони не могли.

А ось Йосеф якимось незбагненним чином «дотягнувся». І Тора увіковічнила цей факт, згадавши його вічним текстом — текстом Писання.

Чим же Йосеф відрізнявся від своїх? Це загальновідомо. Усе сімейство Терахів, починаючи з Авраѓама й до спуску в Міцраїм, щонайменше, були пастухами. Хто такий пастух? Той, хто веде антисоціальний спосіб життя — відганяє худобу подалі від людей, грає на сопілці й милується хмарами. Інакше кажучи, пастухи — це ті, хто служать Всевишньому, уникаючи світу, щоб не заплямуватися ним. Таке собі «єврейське чернецтво».

А Йосеф представляв і уособлював зовсім інший, навіть протилежний підхід. Він прагнув у самісіньке серце світу, жадібно торкався його при кожній нагоді — привносячи в нього елемент Божественної присутності.

Саме за заслугу цього революційного підходу він удостоївся того, що й його субота (єдина на той час як об’єктивна реальність заповідь) була «від цього світу», а не ілюзорна, як у решти.

Звісно, і це ще не зовсім те, що після дарування Тори. Але настільки близько, наскільки це було можливо.

Чому ж Тора натякає на унікальне дотримання суботи Йосефом саме згадкою про те, як він до неї готується, а не про саме дотримання?

Відповідь така: дотримання суботи (утримання від праці в суботу) впливає на самого того, хто дотримується. А світ приводиться в стан суботи саме підготовкою до неї у будні — виділенням її з буднів через ці приготування.

Ця концепція виводиться мідрашами саме з уже цитованих слів: «І буде в шостий день, і приготують вони те, що принесуть» — те, що їжа на суботу приготована заздалегідь, робить її особливою, «суботньою».

На практиці дотримання суботи Йосефом відрізнялося від дотримання її його родичами головним чином тим, що, будучи надзвичайно чутливим до аспекту «цього світу», Йосеф умів відчути, як змінюється світ у суботу, і поводився відповідно до цього відчуття.

Подібне існує і в наші дні — вже після дарування Тори. Є, так би мовити, технічний рівень, коли дотримання суботи зводиться до певної сукупності дій — у вчинках, словах і думках. Але навіть ідеальне, формально правильне дотримання суботи не гарантує, що людина відчуває суботу. Цілком може бути, що на рівні відчуттів субота для неї нічим не відрізняється від буднів.

Очевидно, що коли цей поріг подолано, дотримання суботи підноситься на якісно вищий рівень. Хоча формально нічого не змінюється.

А хто сказав, що все зводиться до формальностей? Навпаки! Саме подолання формальних меж, піднесення над ними приводить до справжніх духовних звершень і невідворотно наближає Визволення.