
Свято Шавуот ми відзначаємо (у 2026 році — 22–23 травня) на честь найвеличнішої події в історії людства — Синайського Одкровення. Саме цього дня, у 2448 році від створення світу (1312 р. до н.е.), Всевишній дарував євреям Тору та Десять Заповідей — морально-етичну основу всієї людської цивілізації.
Назва «Шавуот», якою це свято назване в Торі, буквально означає «тижні», оскільки його святкують після відліку семи тижнів, починаючи з другого дня Песаха. У Талмуді також використовується назва «Ацерет» («завершальне свято»), що виражає ідею нерозривного зв’язку між днем дарування Тори та днем нашого звільнення з рабства.
Закони та звичаї свята Шавуот
Із книги «Кіцур Шулхан Арух»
На цьому ґрунтується звичай не спати в ніч Шавуоту та читати збірник, який називається «Тікун лейль Шавуот». Слово «тікун» означає «виправлення». Ця назва пов’язана ще з одним поясненням змісту звичаю: напередодні дарування Тори біля гори Синай сини Ізраїлю спокійно спали — хоча, здавалося б, в очікуванні такої великої події вони мали б не спати. Тому ми, виправляючи поведінку наших предків, всю ніч готуємося до дарування Тори.
У свято Шавуот у синагозі читають розділ Тори, в якому йдеться про її дарування, а Десять Заповідей читають на особливий мотив, який має нагадати нам голос Всевишнього, почутий нашими предками біля гори Синай.
Тому існує звичай приводити до синагоги для слухання Десяти Заповідей дітей — навіть найменших.
З іншого боку, Галаха приписує у свято також їсти м’ясо. Щоб не порушити заборону змішування молочного й м’ясного, слід ретельно дотримуватися відповідних правил (38:7–19).
Дехто чинить так: перед молитвою «Шахаріт» їсть легку молочну закуску, а денну трапезу робить м’ясною.
джерело: chabad.org