Коментарі рава Шауля-Айзека Андрущака до тижневої глави

У тижневому розділі «Кі тиса» говориться про суботу:
«Між Мною та синами Ізраїля це знак навіки, що шість днів творив Господь небо і землю, а на сьомий день припинив (творення) і спочив».

Ось це «спочив», як я з подивом виявив, багатьох бентежить. Особливо тих, хто добре знає літературну, але сучасну російську мову. Кожному чується щось своє: комусь – могила, комусь – лаври. У кого що. Я ж російську знаю надто погано, щоб мені подібні дурниці заважали. Проблема не у самому слові «спочив», а в тому, що воно неточне як переклад. Будь-яке інше слово російською теж не передало б змісту.

Адже в оригіналі (וינפש), як пояснює Раші, «Усі форми цього кореня походять від (іменника) נפש – „душа“, бо (людина) дає відпочинок своїй душі й переводить подих, коли спочиває після праці». Тобто на перший погляд, «відпочивав» – було б найкращим варіантом. Але проблема в тому, що жодна нормальна російськомовна людина не пов'язує слово «відпочинок» із духом, диханням, а тим більше – з душею. Відпочинок у неї асоціюється з караоке та соцмережами. Але це вже інша тема.

Важливе слово וינפש

Ми вже навели пояснення Раші, який пов'язує його з נפש – «душа» та дає пояснення, що відповідає буквальному змісту тексту. У Талмуді (Тааніт, 27б) з цього слова вчать, що в суботу Всевишній дарує євреям «додаткові душі» (буквально це звучить навіть краще: «зайві душі»). Насправді йдеться не про окремі додаткові душі, а про рівні наших душ, які у будні не проявляються. А в суботу, коли все творіння піднімається на вищий духовний рівень, вони стають відчутними.

З настанням буднів усе повертається до звичного стану: додаткова душа «зникає» – тобто припиняє свою дію. У Талмуді сказано, що душа (та частина, що проявляється постійно) дуже страждає (стогне та ой-вейкає!), втрачаючи свою додаткову частину.

Коментатори Талмуду пишуть, що наші мудреці запровадили звичай вдихати аромат благовоній на виході суботи (із відповідним благословенням), щоб хоч трохи втішити душу. Так постановляє і Альтер Ребе у своєму Шулхан Арух (ОХ, 297:1):
«Наші мудреці встановили звичай вдихати аромат благовоній на виході кожної суботи, щоб утішити душу, яка страждає через розлуку з додатковою душею. Тому її заспокоюють і підбадьорюють ароматами».

Але ось що цікаво: якщо на вихід суботи припадає свято (йом-тов), то благовоніями втрату додаткової душі не згладжують.

Рашбам пояснює, що це тому, що в йом-тов теж дається додаткова душа, тож нема чого сумувати.

Тосафот заперечують: якщо так, то чому ж на виході свята не встановлено вдихати благовонія? Вони пропонують інше пояснення: в йом-тов належить добре їсти й пити, що достатньо радує душу та відволікає її від втрати. Альтер Ребе (ША, ОХ, 473:6) також наводить це пояснення.

Про що ж сперечаються Рашбам і Тосафот?

Не про те, чи дається додаткова душа на йом-тов, адже в Зоѓарі (1, 81:2) це сказано прямо. Питання в тому, наскільки великою є втрата суботньої душі при переході до святкового стану.

Рашбам вважає, що втрата незначна, тому душу взагалі не потрібно втішати. А Тосафот погоджуються, що її потрібно підтримати, але достатньо святкової їжі й пиття – без благовоній.

Альтер Ребе ж у своєму Шулхан Арух (ОХ, 491:1) пише: «У йом-тов у людини ВЗАГАЛІ немає додаткової душі». Це не означає, що він заперечує Зоѓар, а що він розрізняє суботню та святкову додаткові душі.

За його думкою, у йом-тов душа змінюється через святкову атмосферу, а в суботу – через глибинне духовне перетворення. У будь-який інший день (навіть йом-тов) відпочинок залишається просто відпочинком. Тільки в суботу відбуваються зміни на рівні сутності душі – וינפש.

Підхід Рамбама

Рамбам узагалі не згадує про додаткові душі. Він пояснює звичай вдихати благовонія на виході суботи тим, що душа страждає від розлуки з суботою.

Якщо на виході суботи настає йом-тов, благовонія не потрібні – адже людина залишається в радості, оскільки їй заповідано радіти в свято!

Отже, уся дискусія – про глибину змін у душі в суботу та йом-тов. Тосафот та Альтер Ребе вважають, що в суботу зміни суттєві, а в йом-тов – радше психологічні. Рашбам же бачить у йом-тов «маленьку суботу» – і, відповідно, «маленьке перетворення» душі.

Позицію Рашбама можна пояснити наступним чином

(підкріплюючи її словами РАНа у коментарі до Псахім, 102б):
Як відпочинок у йом-тов не такий повний, як у суботу – можна переносити, можна готувати, – так і розкриття додаткової душі в йом-тов, хоч і має місце, але в «меншому форматі», так би мовити. Тому, коли після суботи настає йом-тов, втрата не така значна, щоб потрібно було «повертати душу до себе» за допомогою ароматів благовоній. З іншого боку, і на виході з йом-това втрата не така велика.

Тобто йом-тов у такому разі слугує своєрідною «буферною зоною», яка робить перехід від суботи до буднів досить плавним, щоб відпала необхідність у такому сильнодіючому заспокійливому, як благовоння.

Суперечка між Рашбамом і Тосафот

Виходить, що розбіжності між Рашбамом і Тосафот стосуються того, наскільки болісним є перехід від суботнього стану душі до святкового.

🔹 За Рашбамом – усе проходить досить м’яко, тож душу взагалі не потрібно втішати.
🔹 За Тосафот – утішати все ж потрібно, але для цього достатньо святкової їжі та пиття, без залучення благовоній.

Очевидно, що це лише зовнішня сторона суперечки. Насправді ж вона розкриває відмінності в розумінні самої концепції «додаткової душі».

Розуміння додаткової душі за Раші

Раші у своєму коментарі на Талмуд (Бейца, 16а; Тааніт, 27б) послідовно пояснює, що йдеться не про зміну структури душі (як це розглядає хасидська традиція), а про настрій та духовне піднесення. Це те саме відчуття, коли «душа розгорнулася» завдяки відпочинку, смачній їжі та іншим радощам життя.

Якщо припустити, що Рашбам і Тосафот приймають таке пояснення, то їхня суперечка полягає в тому, чи є різниця між суботнім і святковим відпочинком кількісною (на 100% заборонена праця чи на 80%, умовно кажучи) чи принциповою.

🔹 Рашбам вважає, що різниця лише кількісна, тому втрати не настільки великі, щоб потребувати втіхи.
🔹 Тосафот вважають, що різниця принципова, тому радять компенсувати втрату святковою трапезою.

Що про це каже Альтер Ребе?

Альтер Ребе у своєму Шулхан Аруху (ОХ, 491:1) пише:

«В йом-тов у людини ВЗАГАЛІ немає додаткової душі».

Очевидно, що Альтер Ребе – останній, хто сперечався б із Зогаром. Тож про що йде мова?

Йдеться про те, що відпочинок у йом-тов та в суботу – це дві принципово різні речі:
✅ У йом-тов відпочинок – це один із технічних елементів святкування, який впливає на людину та її настрій. Він створює у душі святкову атмосферу.
✅ У суботу відпочинок – це наслідок глибинних змін у самій сутності душі.

Тобто за Альтер Ребе:
📌 Додаткова душа в йом-тов – це стан, викликаний святковою атмосферою.
📌 Додаткова душа в суботу – це стан, пов’язаний із розкриттям вищого рівня душі.

Чим відрізняється субота у двох джерелах Тори?

Звернімо увагу на відмінності у формулюванні заповіді про суботу:
📖 У нашому тижневому розділі:

«Між Мною та синами Ізраїля це знак навіки, бо шість днів творив Г-сподь небо і землю, а сьомого дня припинив працю і спочив».

📖 У «Десяти заповідях»:

«Пам’ятай день суботній, щоб святити його… Бо шість днів творив Г-сподь небо і землю, море і все, що в них, і спочив Він у сьомий день. Тому благословив Г-сподь день суботній і освятив його».

Що це означає?
🔹 У «Десяти заповідях» йдеться про суботу як вона є сама по собі.
🔹 У нашому розділі – про її вплив на єврея та його зв’язок із Всевишнім.

Раші пояснює (Шмот, 31:15):

«Субота – це абсолютний спокій, а не спокій вимушений».

Тобто в будь-який інший день (включаючи йом-тов) відпочинок – це просто відпочинок. А в суботу змінюється сама сутність душі.

Це пояснює позицію Тосафот (як її розуміє Альтер Ребе):
🔹 У суботу душа отримує справжню додаткову сутність – וינפש.
🔹 У йом-тов – лише невелике піднесення настрою.

Що з цього випливає?

☑ Рашбам вважає, що йом-тов – це маленька субота, і в ньому теж відбувається часткове духовне оновлення.
☑ Альтер Ребе каже, що в йом-тов немає жодних змін у сутності душі.

І тому, в принципі, душу потрібно було б підбадьорювати благовоннями і після йом-това. Але раз уже є святкові радощі – обходимося ними.

Що каже Рамбам?

Рамбам (Мішне Тора, закони суботи, кінець 29-го розділу) взагалі не згадує додаткові душі.

🔹 Він пояснює звичай вдихання благовоній тим, що душа страждає через розставання із суботою.
🔹 Відповідно, на виході з йом-това це не потрібно, бо душа не відчуває такої втрати.

Але Рамбам не пояснює, чому саме. Можна зробити висновок, що різниця не у душі, а у самій ѓавдалі:

📌 Благовоння – це частина обряду ѓавдали.
📌 На виході з суботи вони потрібні, бо допомагають підняти настрій для вимовляння благословень.
📌 Якщо після суботи настає йом-тов, радість і так залишається, тому благовоння не потрібні.

📜 (За мотивами бесіди Любавицького Ребе, «Лікутей сіхот», т. 31, с. 191–199)