21 нісана 2447 року (1314 рік до н.е.) – Моше залишає Мідьян.За сім днів після бесіди зі Всевишнім, що з'явився йому в палаючому кущі, Моше погоджується із запропонованим йому завданням – визволити євреїв із рабства. Заручившись згодою свого теста Ітро, він саджає на віслюка своїх дружину і дітей і прямує до Єгипту, щоб сказати фараону: «Відпусти народ мій».21 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) – Розсічення Чорного моря.Через сім днів після Виходу, євреї опинилися в пастці, замкнені з одного боку єгиптянами, які переслідували їх, і водами Чорного моря («Ям Суф» на івриті) з іншого.Усю ніч вогняний стовп перебував між євреями і єгиптянами, а коли розвиднілося, Всевишній скомандував Моше: «Веди людей уперед!».Першим у воду увійшов Нахшон бен Амінодав із коліна Йеѓуди. Вода відступила, і євреї перейшли море, немов по суші. Коли ж єгиптяни кинулися за ними навздогін, морські води повернулися до свого звичайного стояння, потопивши єгиптян, а євреї, які дивом врятувалися, співали на березі «Пісню моря».

«Не потрібно зрушувати гори.Потрібно лише знати, куди спрямувати зусилля.Одна запалена свічка, в руках маленької дівчинки, може назавжди змінити цілу родину.»— Рабин Цві Фрімен

Це воїни з Курахівського, Покровського, Бахмутського, Вугледарського, Луганського, Запорізького, Сумського, Харківського напрямів та з моргів на території рф.

20 нісана 5670 року (29 квітня 1910) – Йорцайт Ребе Іцхака-Дов-Бера, автора молитовника «Сідур Маѓарід» (абревіатура івритського виразу «Наш вчитель, раббі Іцхак Дов-Бер»).Ребе Маѓарид (раббі Іцхак Дов-Бер) народився 1826 року в Любавичах і був єдиним сином раббі Хаїма-Шнеура-Залмана з Ляд, сина третього Ребе – раббі Цемах-Цедека.Після смерті Цемах-Цедека раббі Хаїм-Шнеур-Залман разом із сином перебрався до Ляд, де очолив громаду і заснував Лядську династію Хабаду. Після смерті батька громаду очолив раббі Іцак-Дов-Бер. Він відомий як автор коментарів до молитовника «Сідур Маѓарид», хоча більшість його праць залишилася в рукописах. Він був останнім цадиком цієї гілки, і після його смерті послідовники Лядської гілки також приєдналися до Любавицької гілки Хабада.20 нісана 5701 року (17 квітня 1941 року) – цього дня майбутній Ребе, Менахем-Мендл Шнеерсон і його дружина, ребецн Хая-Мушка, отримали візу на проживання у США.У ті дні Франція перебувала під нацистською окупацією, і тодішній Ребе – раббі Йосеф-Іцхак (ребе Раяц) докладав усіх зусиль для того, щоб забезпечити їм можливість виїзду до США. Зрештою, після того, як раббі Менахем-Мендл подав прохання про зайняття ним місця рабина в США, візу було підтверджено, і, за кілька місяців подружжя отримало її в американському консульстві в Марселі.

Історія магазину «Зінгер» у Києві.Магазин «Зінгер» у Києві був частиною всесвітньо відомої компанії Singer, яка спеціалізувалася на виробництві швейних машин. У кінці XIX — на початку XX століття ця компанія відкривала свої представництва в різних містах світу, включаючи Київ.Будівля магазину «Зінгер» у Києві була зведена в початку XX-го століття та розташовувалася на одній із центральних вулиць міста. Ця споруда вражала архітектурою та стильним оформленням вітрин, що відповідало іміджу компанії.Магазин виконував дві функції:Продавали швейні машини Singer – як для домашнього використання, так і для швейного виробництва.Надавали сервісне обслуговування – клієнти могли ремонтувати свої машинки та купувати запчастини.Після більшовицького заколоту влада націоналізувала власність іноземних компаній, включаючи магазини «Зінгер». Внаслідок цього магазин закрили, а його приміщення передали під інші потреби.Однак самі швейні машинки «Зінгер» ще довго залишалися популярними в совку, оскільки були дуже надійними. Навіть сьогодні їх можна знайти у старих будинках і музеях.Цікаві факти:Київський магазин «Зінгер» був частиною розгалуженої мережі, подібні магазини також були в Одесі та Варшаві.Будівля київського магазину мала вишуканий архітектурний стиль у стилі модерн.Частина приміщень «Зінгера» у Києві збереглася до наших днів, хоча їхнє первісне призначення давно змінилося.

18 нісана 5638 року (21 квітня 1878) – День народження раббі Леві-Іцхака Шнеєрсона, батька нинішнього Ребе.Раббі Леві-Іцхак народився в містечку Подобрянці, неподалік від Гомеля. Його батьками були мудрець і праведник раббі Борух-Шнеур і праведна жінка – ребецн Зельда-Рахель. Ребецн Зельда була донькою раббі Залмана Хейкіна і була у родинних стосунках із третім і п'ятим Любавицькими Ребе – Ребе Цемах-Цедеком і Ребе Рашабом. Своє ім'я малюк отримав на честь дідуся по батьківській лінії – раббі Леві-Іцхака.Раббі Леві-Іцхак вирізнявся незвичайними здібностями і чудовою пам'яттю, зокрема він знав напам'ять весь Талмуд.18 нісана 5662 року (25 квітня 1902 року) – Введення Менахема-Мендела Шнеєрсона (нинішній Ребе, а тоді – восьмиденний малюк) у союз Авраѓама-авіну.Цього дня його батькові, Леві-Іцхаку, виповнилося 24 роки. Трапезу з нагоди виконання заповіді було влаштовано на другий день будніх днів свята (дні холь ѓа-моед) у домі дідуся – головного миколаївського рабина, мудреця і праведника, рабина Меїра-Шломо Яновського. В урочистостях також узяв участь і другий дідусь, раббі Борух-Шнеур.

"Що таке алеф?Точка вгорі, точка внизу і лінія між ними.Все, що ми можемо зрозуміти про Нього,це лише нескінченно мала точка вгорі.Єдиний спосіб, як ми можемо з'єднатися з Ним,це як нескінченно мала точка внизу.А що надає нам силу стати цією нульовою точкою внизу,яка резонує з нескінченною точкою вгорі?Наше благоговіння перед Ним,лінія, що з'єднує внизу згорі."Ребе Цві Фрідман

17 нісана 3404 року (357 року до н.е.) – Повішення Амана.Під час вечері «в інтимній обстановці», яку цариця Естер влаштувала для царя Ахашвероша і прем'єр-міністра Амана, вона відкрила цареві своє походження і пояснила, який лиходій задумав Аман. Коли царський євнух Харвона згадав про 25-метрову шибеницю, яку Аман приготував для Мордехая, цар розпорядився повісити на ній самого Амана, тим самим відкривши євреям шлях до порятунку.

Коли вибух забирає життя невинних — це не просто трагедія, це глибока рана на тілі нашого народу. Кожна така подія — крик до Неба. Ми не маємо права мовчати. Ми схиляємо голови у молитві та плачі.Ми молимося за душі тих, хто загинув.Ми благаємо про повне зцілення для поранених.Ми просимо у Всевишнього втіхи для всіх, чиї домівки і серця стали уламками."Хто рятує одне життя — той рятує весь світ." А хто чинить зло — той знищує світ. Але ми не зламаємось. Бо ми народ, що пам’ятає біль — і перетворює його на силу добра.Суми, ми з тобою.Нехай Всевишній пошле мир нашій землі.Нехай більше не буде розбитих сердець.

14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) – День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» – «син Маймона»), народився в іспанській Кордові у шляхетній та відомій сім'ї нащадків царя Давида й укладача Талмуду рабі Йеѓуди ѓа-Насі.Першим його вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови й один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його сім'ї довелося тікати з Кордови – місто захопили ісламські-фанатики Альмохади і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років сім'я поневірялася Іспанією і нарешті осіла в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць – коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але 1165 року вони залишили Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши в Ерец-Ісраель. День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони плили, врятувалося від бурі, нащадки Маймона відзначали сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила поїздку по Ерец-Ісраель, а потім відбула до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).Молодший брат – Давид бен Маймон – торгував дорогоцінним камінням, і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки глави громади і займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з поїздок його корабель зазнав аварії, і Давид потонув (євреї, які живуть в Індії, запевняють, що не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Сім'я була розорена і Рамбаму довелося шукати прожиток одразу для двох сімей. Він став лікарем і врешті-решт був призначений одним з особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книжки «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер ѓа-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей – 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і глава єврейської громади, ведучи велике листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки перевезли в Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об'єктом паломництва.До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід.