У маленькому, але дуже світлому Тбілісі часто зустрічаєш символи солідарності. Уже три з половиною роки тут протестують на підтримку українського народу і проти агресивної політики рф. Але грузини не забули й про іншу війну. Біля Великої синагоги вже багато років стоїть велика ханукія. Та сьогодні це не святковий символ, а стіна пам’яті: вся поверхня обклеєна портретами, наліпками, побажаннями івритом, жовтими стрічками. Обличчя викрадених і вбитих, імена солдатів, короткі молитви. Ханукію перетворили на народний меморіал — щоб не дозволити війні розчинитися в інформаційному шумі. За кілька кварталів — ще один знак солідарності: на фасаді три прапори. Зверху — Грузія, нижче — Ізраїль та Україна. Це мова вулиці: кому тут співчувають, з ким себе ототожнюють. Три країни поєднує досвід життя поруч із великими загрозами та розуміння, що безпека залежить і від власної стійкості, і від союзів. Зв’язок «Грузія — Ізраїль» виник не раптово. Грузинські євреї — одна з найдавніших діаспор у світі: понад дві тисячі років історії на цій землі, власна мова (ківрулі), громади у Тбілісі, Кутаїсі, Оні. У ХХ столітті саме звідси почалася одна з ключових сторінок радянської алії: знаменитий лист 18 грузинських євреїв з відкритою вимогою права на виїзд став поштовхом до великого виходу у 1970-х і 1990-х. Тому майже в кожній тбіліській родині сьогодні знайдеться родич в Ашдоді, Бат-Ямі чи Рішон-ле-Ціоні. Це не «зовнішня тема» — це дуже особисте. Стосунки держав також досить тісні. Після здобуття незалежності Тбілісі та Єрусалим швидко налагодили співпрацю — від туризму й медицини до оборонних проєктів (так, інколи з паузами через зовнішній тиск, але мости не спалили). Грузинське суспільство, попри внутрішні суперечки, традиційно тепло ставиться до євреїв; побутовий антисемітизм тут відчутно нижчий, ніж у більшості країн Східної чи Західної Європи. І це видно не з рапортів, а з голосу вулиць: ніхто не зрізає наліпки з ханукії, не замальовує прапори, не зриває меморіальні фотографії. Операції, прем’єри, посередники — усе це змінюється. Але є речі, яких у Тбілісі можна торкнутися руками: символи, що стали пам’яттю. Саме тому ця ханукія — дзеркало стосунків Грузії та Ізраїлю. Тут не бояться назвати добро добром, а зло злом. І це, мабуть, найважливіше в часи, коли півсвіту говорить ухильно. джерело: https://www.facebook.com/Nevzlin

Зараз ми всі у стані постійного нервового напруження через ситуацію в Україні, переживаємо за рідних в окупації та чоловіків у війську. Страх, відчай, тривога і паніка стають нашими звичними супутниками. Це все нормальна фізіологічна реакція на загрозу життю та здоров’ю, та на постійний тиск під яким перебувають всі українці. Затяжний стан тривоги заважає нормально жити та приймати раціональні рішення, ще й може призвести до серйозних психічних порушень.Важливо вчитися керувати власними емоціями та необхідно зводити панічні настрої до мінімуму, особливо у воєнний час.Ваша увага до власного самопочуття та емоцій близьких людей, може бути не лише прикладом турботи, а й вчасної допомоги.Панічна атака – це стан, коли організм раптово на фізіологічному рівні реагує на почуття сильного необґрунтованого страху.Важливо навчитись розпізнавати панічні атаки та знати її ознаки, адже частина з них можуть бути симптомами тяжких фізичних станів і, якщо ми виключаємо ймовірність панічної атаки, то людині потрібна швидка медична допомога. Складно, але можливо розібратися чи це саме панічна атака викликає відчуття втрати контролю над тілом, серцевого нападу чи близької смерті.Важливо запам’ятати, що панічні атаки самі по собі загрози життю не несуть!Якщо у вас спостерігалось 3 та більше описаних симптомів - це панічна атака. Тоді варто звернутись за допомогою до лікарів. Ці фізичні симптоми посилюють тривогу, сильна тривога породжує інтенсивні симптоми, вони стимулюють ще більший страх - коло змикається.Причини панічних атак до кінця невідомі. Важливим є спадковість, тип особистості та агресивні зовнішні фактори - сексуальне чи інше насильство, тяжка хвороба, смерть близької людини, фінансові проблеми… Під час війни та окупації до всього додається полон, тортури, фільтраційні заходи окупантів, моральний тиск та ще маса негативних впливів.Панічні атаки зазвичай починаються раптово, без попередження і не за графіком - спонтанні. Вони можуть завдати удару будь-коли: під час прогулянки з дітьми, за кермом автомобіля, у торгівельному центрі, під час відпочинку чи в укритті - ситуаційно. Або бути спровоковані вживанням наркотичних чи алкогольних речовин - умовно-ситуаційні.Подія чи місце запускає панічну атаку? Спочатку може і не бути якогось конкретного тригера, він може сформуватися пізніше.. Наприклад, якщо перша панічна атака почалась під час ворожого обстрілу, то голосні звуки можуть стати пусковим гачком наступних.У той момент, коли вас наздогнав напад, дуже складно себе контролювати, але ви можете допомогти собі швидко позбутися від нього:🟣Вийти на свіже повітря або відкрити вікна, розстебнути одяг. Облити обличчя прохолодною водою.🟣Важливо переключитися на дихання. Постарайтеся дихати глибоко, повільно і на повні груди. Для підвищення рівня вуглекислого газу в крові, подихайте в пакет або складені долоні, ніби хочете їх зігріти. Якщо відчуваєте, що вас “накриває” панікою і вам страшно - нормалізуйте дихання. Спробуйте дихання квадратом - повільний вдих на рахунок 1-2-3-4, пауза 1-2-3-4, видих 1-2-3-4, пауза 1-2-3-4. При цьому можете малювати очима квадрат. Головне, щоб увага переключилась на виконання конкретних завдань. Також деяким людям допомагає спів улюбленої пісні.🟣Намагайтесь думати про щось хороше або заговоріть з ким-небудь. Спробуйте порахувати до 100 або перераховуйте машини, що проїжджають, якщо страх вас застиг в транспорті або на вулиці. Все це допомагає переключити увагу з тривожних відчуттів. Якщо причиною тривоги стало певне місце, поспішіть його покинути.🟣Для стабілізації тіла упріться в стійку поверхню руками або вдавлюйте ногами підлогу. Такий стан дасть вам відчуття впевненості та контролю. Постійно повторюйте собі, що зараз це все закінчиться.Тривога, що виникла не заподіє вам шкоди, вона просто плід вашої уяви.Якщо ж ви стали свідком панічної атаки у кого-небудь, ви можете допомогти людині впоратися з проблемою. Головне - не піддаватися паніці самому! Ви повинні бути спокійні.джерело: https://www.bcrr.org.ua/

В Литві, за дві години їзди від Вільнюса, нещодавно відкрився новий єврейський музей «Втрачений штетл». Колись на цьому місці було єврейське містечко Шедува. Сьогодні тут не живе жодного єврея.Однак пам’ять про них і про єврейську історію Шедуви була відновлена завдяки старанням письменника Сергія Кановича. Спочатку він працював над відновленням єврейського кладовища. Коли ця робота завершилася, Канович зрозумів, що без належної уваги кладовище знову занепаде. Тоді й виникла ідея унікального музею, який би розповідав про життя містечка і водночас став меморіалом Голокосту. Музей мав стати «охоронцем кладовища» та довершити історію.В основі музею — повсякденне життя у міжвоєнні роки та особисті історії євреїв Шедуви під час Голокосту. Виставка складається з дев’яти галерей. При вході відвідувачів зустрічає фільм про містечко Шедува, а далі — коротка розповідь про історію литовського єврейства. Потім демонструється мультимедійний макет Шедуви, матеріали про економічне життя, культуру та конфлікти. Галерея «Мрії і реальність» знайомить з єврейськими підлітками 1930-х років. У галереї «Люди Книги» розміщено вражаючий ковчег Тори, створений за мотивами ковчега з дерев’яної синагоги в містечку Валкінінкай, знищеної німцями у 1941 році.Галерея «Голокост» ретельно відтворює події, що сталися з євреями міста. Місцеві жителі, які брали участь у масових убивствах, нерідко особисто знали своїх жертв. Тут лунають свідчення литовських очевидців, записані на відео, а також розповіді тих, хто вижив, інколи завдяки сусідам, які ризикували життям, рятуючи їх.У музеї також є меморіальна зона та вражаючий «Каньйон Надії». Цей коридор заввишки 20 метрів веде до великого вікна з видом на кладовище. Тут поховані євреї Шедуви, які померли природною смертю.Музей «Втрачений штетл» може задати новий стандарт для єврейських музеїв Литви та музеїв штетлів у Східній Європі. Але головне — він показує, що пам’ять про єврейське життя в Литві жива, і суспільство має запит на її збереження.джерело:https://www.facebook.com/Nevzlin

ДРУГИЙ КРОК ДО ПРИЙНЯТТЯ СЕБЕ - це усвідомлення, що минуле залишилось в минулому. На рівні раціональному ми всі знаємо, що вчорашній день закінчився успіхом - МИ ВИЖИЛИ. Але на більш глибокому рівні найчастіше ми - хочемо змінити наше минуле. Для того, щоб хоч якось здійснити це - ми поринаємо у фантазії про те, ЩО треба було відповісти, ЯК треба було вчинити.Якщо події відбулися нещодавно - ми робимо це у вигляді внутрішнього діалогу. Якщо події відбулися давно - цей процес відбувається підсвідомо, часто у вигляді снів або програванні сценаріїв тих самих конфліктів у нинішніх відносинах. Це не працює. І ніколи не працюватиме.Тому найважливіший етап прийняття себе - повноцінний процес ремствування (проживання невдоволення) з приводу того, що у вас уже ніколи не буде щасливого дитинства. У вас ніколи не буде ідеальних батьків. Ви нічого не можете зробити з болем, якого вам заподіяли люди з минулого. ЦЕ ЗВУЧИТЬ ЖОРСТОКО. Однак саме цей шлях треба буде пройти, щоб змінити щось в теперішньому житті.Для того, щоб можна було змінити своє життя сьогодні і завтра, вам треба відмовитися від постійних змін цього життя в минулому. Відмовитися від фантазій про інші сценарії реальності. ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ ВІДМОВИТИСЯ ВІД СВОЇХ СПОГАДІВ. Навпаки, буде дуже корисно ці спогади прожити, прожити емоційно, іноді навіть через тіло. Цей процес часто неприємний і складний.ЗА КОЖНИМ БОЛЕМ СТОЇТЬ НЕЗАДОВОЛЕННА ПОТРЕБА У СТОСУНКАХ З ІНШИМИ ЛЮДЬМИ. Це може бути потреба в безпеці, у тому, щоб розділити свій досвід з важливою людиною, потреба в захисті від батьківської постаті. Коли людина повноцінно проживає сум за тим, що минулого не змінити, їй легшає. джерело: InstitutPsihoterapiiResurs

Щоразу, коли ви бачите цей червоний перевернутий трикутник 🔻 поруч із дописами “Free Palestine”, згадайте, що він насправді означає.Цей символ створили не активісти.Він був частиною системи нацистської класифікації у концентраційних таборах. Кожен колір і форма позначали людину, позбавлену імені, гідності й життя — відповідно до того, як нацисти вирішили її категоризувати.🔺 Червоний трикутник позначав політичних в’язнів.🔻 Жовта Зірка Давида позначала євреїв.🔻 Перекриття трикутників утворювало символи, якими позначали цілі групи, приречені на знищення.Тож коли сучасні рухи використовують ці ж самі образи, закликаючи до знищення Ізраїлю й атакуючи євреїв по всьому світу, — історичне відлуння цього є моторошним.Сьогодні фраза «антисіоніст» часто слугує ввічливою маскою для того, що насправді є антисемітизмом.Слово «сіоніст» стало новим кодовим словом для «єврей».Рух “Free Palestine” не про співіснування й не про мир, якщо його гасла закликають до світу без Ізраїлю, а його протести спрямовані проти єврейських шкіл, синагог і бізнесів — далеко від будь-якої зони бойових дій.Це та сама ненависть, лише в іншому вбранні.Ніколи не забувайте, що означали ці символи тоді — і що вони означають тепер.Історія знову нас попереджає.джерело: AtlantaIsraelCoalition

🏠 Другий поверх 770 — квартира Ребе РаяцаНе всі знають, що на другому поверсі 770, просто над залом, де щодня проходять молитви, розташоване особливе місце — квартира шостого Любавицького Ребе, Ребе Йосеф-Іцхака (Раяца).Починаючи з місяця елул 5700 (1940) року тут жила сім’я Ребе Раяца. Через слабке здоров’я він рідко спускався вниз — молився, проводив фарбренген і приймав людей на йехідус просто у своїй квартирі.📖 У кімнаті для йехідусу стояли полиці зі священними книгами і той самий стіл, за яким Ребе Раяц приймав людей. У цій же кімнаті згодом відбулася церемонія надання йому американського громадянства 🇺🇸Після його відходу 10 Швата 5710 року тут продовжувала жити його дружина — ребецин Нехама-Діна. У ті роки Ребе (наш Ребе) часто приходив сюди на святкові трапези — саме звідси народилася серія книг «המלך במסיבו» 👑🕯️ Після її відходу у 1971 році квартира залишилася без змін. Ребе розпорядився не перетворювати її на музей, а присвятити це місце молитві, відкриттю душі та читанню панім — місцю, де можна звернутися до Всевишнього з проханням про спасіння.Нині туди мають доступ лише працівники бібліотеки. Усе всередині збережено так, як було до 10 Швата 5710 року — кожен предмет на своєму місці, кожна книга на своїй полиці.📜 Там панує особлива атмосфера — ніби час зупинився. Це місце нагадує нам, що присутність Ребе нікуди не зникла — вона просто піднеслася вище, але й далі освітлює нас із того самого поверху 💫джерело: t.me/LubavitcherRebe770

22 жовтня о 18:00в арт-просторі «Скрипаль на даху»відбудеться відкриття нової експозиції робітІгоря Губського — “Єврейські мотиви”.Картини митця — це глибока розмова кольору й світла,де оживають образи традицій, молитви та повсякдення єврейського життя.Відчуйте атмосферу тепла, ностальгії та духовного пошуку,що пронизує кожен мазок його пензля.📍Адреса: Центральна синагога КиїваВхід вільний.

📖 Збудована у 1542 році (ה'ר"ב), довгий час була головною синагогою містечка. Коли звели нову, стара залишилася порожньою.✨ Коли прийшов Баал Шем Тов, він сказав:«Дім молитви не може стояти в запустінні — це викликає кітруг (обвинувачення) на Ізраїль. Я поверну сюди Тору й молитву!»Так покинута синагога стала його Бейт-Мідрашем.🏠 Будівля була з дерева й каменю, приблизно на сто місць. У південно-західному куті містилася кімната Магіда з Межирича, а в південно-східному — місце Баал Шем Това.📖 Особливою святинею були лави. На них учні вирізьбили свої імена — наприклад, раббі Яаков Йосеф із Полонного.Коли учні запитали Баал Шем Това: «Ребе, навіщо?» — він відповів:«Кожне слово Тори й молитви вбирається навіть у дерево. Лави стали свідками нашої святості».🔥 Хасиди розповідали, що навіть через десятиліття здавалося, ніби лави «шепочуть» молитви й нігуни, які тут звучали.🕯️ Після Баал Шем Това тут продовжував молитися його онук раббі Моше Хаїм Ефраїм, а в 1864 році (ה'תרכ"ד) раббі Авраам Йеошуа Гешель знову відродив молитви.⚔️ У 1939 році (ה'תרצ"ט) комуністи закрили синагогу, а на Шавуот 1942 року (ה'תש"ב) нацисти остаточно її зруйнували.🔨 У 2000 році (ה'תש"ס) було закладено перший камінь, а на Шавуот 2004 року (ה'תשס"ד) відкрили відновлену синагогу.🌍 Сьогодні сюди приїздять євреї з усього світу, щоб доторкнутися до коренів хасидизму й відчути подих молитов, що лунали тут понад 250 років тому.джерело: 📖 Любавичський календарhttps://t.me/LubavitcherRebe770 

Археологи потішили гарною новиною напередодні свята Сукот: на Голанах, у заповіднику Єгудія, знайдено руїни давньої синагоги, вік якої становить близько 1500 років. Розкопки проводилися спільно Управлінням охорони природи, Хайфським університетом та Академічним коледжем Кінерет.Раніше в Єгудії вже було задокументовано сотні розрізнених архітектурних фрагментів візантійського періоду (зокрема зображення менори), але не було зрозуміло, до якої споруди вони належали. Незвична концентрація уламків колон спрямувала вчених на думку провести цілеспрямовані розкопки.Вже на початку робіт було знайдено базальтові колони, перемички та оздоблене каміння. Згодом розчистили південну стіну будівлі з трьома прорізами, зверненими у бік Єрусалима. Також виявили частини, схожі на фрагменти Арон Кодеш — сховища для сувоїв Тори. Усе це не залишає сумнівів у призначенні споруди.Будівлю зведено у стилі базиліки, типовому для давніх синагог у Землі Ізраїлю. Це прямокутна споруда розміром приблизно 13 на 7 метрів, із рядами колон і лавами вздовж стін.Планується завершити розкопки й зробити синагогу доступною для відвідувачів заповідника Єгудія.Голанські висоти були важливим єврейським регіоном у римський і візантійський періоди (з І ст. до н. е. по VII ст. н. е.). Як підкреслює археолог Управління охорони природи д-р Дрор бен-Йосеф, це відкриття свідчить про процвітання єврейської громади на Голанах. Усього в цьому регіоні знайдено вже 25 давніх синагог.The Times of Israel

Ніч була важкою. Україна знову вистояла під масованим обстрілом — ворог випустив сотні дронів і ракет, намагаючись зламати нашу силу духу.Але ми тримаємось. Підтримуємо одне одного, молимось і віримо.420 ворожих цілей знищено. Світло сильніше темряви!