Сьогодні, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, ми схиляємо голови перед шістьма мільйонами знищених євреїв — перед дітьми, які не встигли подорослішати, матерями й батьками, родинами, громадами, цілими світами, стерті з лиця землі.

Голокост — це не лише про минуле.
Це про біль, який не має строку давності.
Про тишу, що кричить і сьогодні.
Про обов’язок пам’ятати — не формально, а серцем.

Ми пам’ятаємо імена, навіть якщо їх не зберегли архіви.
Пам’ятаємо молитви, обірвані на півслові.
Пам’ятаємо життя, які могли бути — і не стали.

Пам’ять — це наш моральний щит.
Вона не дозволяє злу знову стати «нормою»,
а байдужості — виправданням.

Сьогодні ми згадуємо.
Сьогодні ми мовчимо.
Сьогодні ми зобов’язуємося: пам’ятати завжди — і передавати цю пам’ять далі, як заповіт, як світло, яке не можна загасити.

🕯️ Нехай буде благословенна пам’ять усіх жертв Голокосту.
Нехай світ навчиться берегти людське життя.