День розкриття світла Машиаха
Чому в останній день Песаха влаштовують "трапезу Машиаха"Єврейська традиція зберегла багато звичаїв, пов'язаних із святом Песах. Один із них – "трапеза Машиаха", святкове застілля, яке заведено влаштовувати в останній день пасхального тижня.Тора вказує на перший і сьомий дні Песаха як на святкові, неробочі дні. Але в діаспорі всі свята відзначаються не один день, як в Ізраїлі, а два. Тому в Святій землі трапезу Машиаха влаштовують на сьомий день Песаха, а за її межами – на восьмий.В іншому ж як в Землі Ізраїлю, так і в діаспорі ця трапеза проходить однаково. Незадовго до завершення останнього дня пасхального тижня в синагозі накривають стіл, до якого запрошують усіх присутніх: рабинів, прихожан синагоги і просто людей, які випадково зайшли. Споживати хамець – квасні продукти – ще не можна, тому на столі маца та пасхальне вино. Кожен учасник застілля випиває чотири келихи цього вина так само, як це роблять у перші ночі свята – на пасхальному Седері.Цей звичай запровадив засновник хасидизму рабі Ісраель Бааль Шем Тов. Як сказано в книзі "Айом Йом", у завершальний день Песаха Бешт проводив три трапези. Останнє застілля він називав "трапезою Машиаха", оскільки в цей день світло Машиаха сяє відкрито. Із 5666 (1906) року, завдяки зусиллям Ребе Рашаба – п’ятого Любавичського Ребе, – цей звичай став загальноприйнятим серед любавичських громад.Оскільки головна мета хасидизму – це наблизити прихід Машиаха, зрозуміло, чому керівники Хабаду приділяють таку увагу дню "відкритого сяйва світла Машиаха". Тим більше, що це сяйво проявляється в простих матеріальних діях. Подумайте самі: якби це був "урок" чи "концерт Машиаха", то логічно було б припустити, що для його сприйняття потрібні особливі інтелектуальні чи духовні "засоби". Але Бешт встановив саме трапезу, а це означає, що "сяйво світла" проникає не тільки в сферу думок і почуттів, а й у фізичну реальність.Не випадково звичай влаштовувати трапезу Машиаха запровадив саме засновник хасидизму. В одному з листів Бааль Шем Тов описує свою зустріч із душею самого Машиаха, де на питання Бешта: "Учителю, коли ти прийдеш?" той відповів: "Коли джерела твого вчення розіллються назовні". Тобто, коли вчення хасидизму прийде навіть до тих, хто вважає себе "зовні" – поза святістю. До тих, хто, здавалося б, не має жодного відношення до Божественного.Вже майже триста років учення хасидизму поширюється світом, знаходячи ключі до сердець наших братів і сестер, які ще вчора жили "зовні". Все більше синів і дочок Ізраїлю починають ототожнювати себе з єврейською релігійною громадою свого міста, починають жити за законами Тори.Так само і трапеза Машиаха в наші дні стає все більш поширеним єврейським звичаєм. Найрізноманітніші люди збираються за одним столом у завершальний день Песаха. Але коли за столом сидять і ті, хто вже бачить "світло Машиаха", і ті, хто поки що не здатний його відчути, – ми всі стаємо причетними до цього процесу. І як результат – нам стає набагато легше відчути свій зв’язок із Машиахом і зрозуміти свою роль у наближенні його приходу.Натяк на "світло Машиаха" міститься також в атарі – уривку з книги Пророків, – який читають у останній день Песаха після публічного читання сувою Тори. Нагадаємо, що глави були підібрані так, щоб їхній зміст певним чином пояснював тижневу главу або святковий уривок. У цій атарі розповідається про перемогу єврейського царя Хізкіяу над військом Санхерива. І хоча падіння Санхерива сталося в першу ніч Песаха, ми читаємо про це в останній день свята, тому що йдеться про перемогу Хізкіяу, який молив Творця зробити його Машиахом.Хізкіяу – благочестивий і богобоязливий нащадок царя Давида – міг би стати Машиахом і повернути з вигнання десять колін Ізраїлю, об'єднавши весь єврейський народ. Але цьому не судилося здійснитися, бо Всевишній позбавив його цієї високої честі.Сталося це так: вавилонська делегація прибула до Єрусалиму, щоб привітати Хізкіяу з перемогою над ассирійцями і висловити йому своє захоплення тим чудом, яке зробив для нього Творець, коли затримав рух сонця на десять годин. Цар зустрів послів дуже привітно і показав їм усі скарби, зібрані як у його палаці, так і в Храмі. Як тільки делегація залишила місто, Всесильний суворо вказав Хізкіяу на його непростиму помилку. Адже замість того, щоб скористатися нагодою для прославлення Імені Всевишнього і пояснити вавилонським послам, що тільки Б-г має владу над життям і смертю та всіма силами природи, цар опустився до примітивного хизування своїм багатством. Хоча міг, не залишаючи Єрусалиму, позбавити від ідолопоклонства мільйони жителів Вавилону.Попри це, період правління Хізкіяу увійшов в історію як час щасливого політичного та економічного розквіту країни. Але найважливішим його досягненням по праву вважається відродження істинного єврейського духу та викорінення ідолопоклонства у Святій Землі.З точки зору хасидизму, "недопрацювання" Хізкіяу очевидне: він мав унікальну можливість "розповсюдити джерела назовні" – на неєвреїв, але обмежився тим, що "поширював вчення всередині" – серед народу Ізраїлю. Це, звісно, добре, але недостатньо.Той факт, що в останній день Песаха у всіх синагогах світу читають цю історію, вказує на відкрите сяйво світла Машиаха.Нехай Вс-вишній якнайшвидше пришвидшить цей день!Рав Дов-Бер Байтман