📌15 швата 5612 року (5 лютого 1852 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Нехем'ї з Дубровни.
Рабі Нехем'я народився також 15 швата 5548 (1788) року і був зятем рабі Хаїма-Авраѓама, сина Алтер ребе. Він був учнем Алтер ребе, одним з найбільших хасидів Мітелер ребе і напарником по навчанню для третього Любавицького ребе рабі Менахема-Мендела (ребе Цемах Цедек). Рабі Нехем'я був видатним мудрецем (гаоном), автором книги «Діврей Нехем'я», проте він не бажав використовувати Тору «як мотику» (тобто добувати з її допомогою прожиток) і заробляв на життя виготовленням талесів.
📌15 швата 5620 року (24 січня 1788 року) — Початок написання сувою Тори, присвяченого народженню п'ятого Любавицького ребе рабі Шолома-Дов-Бера.
10 кіслева того року ребецн Рівка побачила уві сні свою матір, ребецн Шейну і свого діда, Мітелера ребе (другого Любавицького ребе, рабі Дов-Бера), які веліли написати сувій Тори, щоб народився хороший син, а дід попросив назвати дитину його ім'ям. Ребецн Рівка розповіла про свій сон чоловікові, рабі Шмуелю (майбутньому четвертому Любавицькому ребе, ребе Маѓарашу), і вони вирішили написати сувій Тори.
Початок роботи довелося відкласти: ребе Маѓараш хотів, щоб сойфер (переписувач Тори) використовував для сувою клаф (пергамент) найвищого рівня кошерності, але дістати його було нелегко. Коли ж це було зроблено, батько ребе Маѓараша, третій Любавчицький ребе Цемах Цедек (рабі Менахем-Мендл) наказав, щоб сувій писався без зайвої уваги, лише в присутності його синів. Написання сувою було завершено 14 хешвана наступного року, в кімнаті ребе Цемах Цедека
Народженого хлопчика назвали Шолом-Дов-Бер і, з часом, він очолив Хабад, ставши п'ятим Любавицьким ребе (ребе Рашаб).
📌15 швата 5700 року (25 січня 1940 року) — Рабі Леві-Іцхак, батько Ребе, вийшов з в'язниці і був відправлений на заслання в селище Чілі.
Протягом місяця рабі Леві-Іцхак їхав у «столипінському» вагоні з єкатеринославської в'язниці до Алма-Ати, причому ні виснажлива дорога, ні переповнені вагони з нелюдськими умовами не заважали рабі Леві-Іцхаку так, як відсутність води для ранкового обмивання рук (11 днів води не вистачало навіть для пиття, але рабі Лейві-Іцхок, який не поступався жодною деталлю єврейського закону, навіть перебуваючи в такому важкому становищі, використовував цю воду лише для миття рук).
📌15 швата потяг досяг кінцевої станції і після 10 місяців в'язниці, рабі Леві-Іцхак вперше відчув себе людиною. Однак відразу ж після прибуття на місце вони були відправлені у віддалені райони Казахстану, де їм належало тягнути роки заслання. Рабі Леві-Іцхак був відправлений у найвіддаленіше місце — селище Чілі.
джерело: chabad.odessa