Єврейський календар є ровесником Тори. Разом із даруванням Тори розпочалося життя за її законами — і постала потреба в розкладі, відліку днів, тижнів і місяців. Семиденний тиждень ґрунтується на тому, що світ був створений за Торою протягом шести днів, а сьомий день — Шабат — призначений для відпочинку.Великий Учитель народу, Моше, записав Тору «під диктовку згори», і там чітко сказано:«Цей місяць [є] для вас початком місяців, першим із місяців року» — це сказано в контексті виходу з Єгипту. В іншому уривку зазначено, що цей місяць має бути весняним. Для поєднання цих та інших умов було встановлено відлік місяців і впорядковано календар.Спочатку місяці мали лише числову нумерацію: перший, другий місяць після Виходу з Єгипту, третій — і так до останнього. Місяць, який згодом отримав назву Адар, був дванадцятим від Виходу.Інтрига дванадцятого місяцяМоше блискуче впорався зі створенням календаря. Він став засновником найдавнішого літочислення, що ґрунтувалося на складних обчисленнях, які мудреці передавали з покоління в покоління усно. З часом календар удосконалювався й місяці отримали назви. Спершу — відповідно до сезонів сільськогосподарських робіт, а після повернення з Вавилонського вигнання деякі назви були запозичені звідти. Серед них — і Адар.Сьогодні наш календар є місячно-сонячним. Щоб астрономічна точність узгоджувалася з вимогами Тори, було встановлено повторюваний 19-річний цикл, у якому 7 років є високосними. Звичайний рік має в середньому 354 дні, а у високосному додається 30 днів — утворюється додатковий місяць. Він стає тринадцятим, але вважається місяцем Адар і все одно залишається дванадцятим у відліку від першого весняного місяця — Нісана.Таким чином, у високосному році маємо два місяці в одному: Адар І (алеф) і Адар ІІ (бет). Дослівно слово «високосний» івритом — «меуберет» — означає «вагітний».У цьому «вагітному» році прихований місяць під номером 13. Але не через містичність числа, а через ідею прихованості Творця в світі. Це підтверджує те, що головне свято Адара — Пурім — межує з наступним весняним місяцем Нісан, у якому святкується Песах. Саме тому у високосний рік Пурім відзначають в Адарі ІІ. Це важливий духовний зв’язок «Початку» (Песах) і «Завершення» (Пурім) задуму творіння.Є ще багато деталей і складних розрахунків, але сьогодні існують готові таблиці й календарі, що допомагають орієнтуватися в датах свят, тижневих розділах Тори та дотриманні традицій.Зовнішнє і внутрішнєНа зовнішньому, матеріальному рівні мудреці говорять, що в сприятливий місяць Адар людину може чекати успіх у справах, торгівлі, навіть у судових позовах, якщо це необхідно. До «інтриги» тринадцятого місяця додається й радість любові: гематрія слова אהבה («агава» — любов) дорівнює 13.І взагалі мудреці навчають:«З приходом Адара примножують радість».Додатковий місяць високосного року цю радість ніби подвоює.Усі зовнішні дії мають глибокий внутрішній зміст. 7 Адара в Ізраїлі вшановують пам’ять воїнів, загиблих у війнах, місця поховання яких невідомі. Внутрішній зв’язок у тому, що цього дня помер Моше — і місце його поховання також невідоме.Глибокий сенс прихований і в зовні веселому, без заборон, святкуванні Пуріму — головної події Адара.Головне свято місяця — Пурім5776 рік за єврейським календарем був високосним — із двома місяцями Адар. Пурім відзначали 14 Адара ІІ. Вказівку на те, що порядковим номером місяця залишається дванадцятий, можна знайти в Сувої Естер.Події, пов’язані з указом Амана про знищення євреїв, відбувалися саме в цьому місяці. І визволення народу також сталося у високосний рік — в Адарі ІІ.Якщо на Хануку євреї святкують перемогу над прагненням греків зламати дух і віру в Тору та спадщину предків, то на Пурім — перемогу над «аманами», які прагнуть викорінити фізичне існування народу. Тому це свято зовні розкріпачує тіло: дозволено пити вино, скасовуються багато обмежень. Але звільняючи тіло, єврей має усвідомити, що воно потрібне для виконання волі Всевишнього.Сувій Естер розповідає про боротьбу двох сил із протилежними намірами: сил роз’єднання й ненависті та сили єднання й любові; злого начала (Амана) і доброго (Мордехая) в людині. Без Амана немає Мордехая. Греки й амани посилаються народові Ізраїлю як «випробування на міцність» віри в духовну місію. Фізичне чи духовне знищення позбавляє євреїв можливості виконати Вищий Задум.Аман і Мордехай сьогодніУсі ненависники євреїв — це сили зла, яким обраний народ має протиставити силу єдності. У Сувої немає прямої згадки про Творця, Який обрав Свій народ для реалізації вказівок Тори у світі. Але в трактаті «Мегіла» сказано:«Тоді євреї добровільно прийняли шляхи Тори».Тора — це методика виправлення світу не силою зброї, а об’єднанням сил добра, якими в прихованні керує Вища сила.Подібні події часів царя Ахашвероша мають відлуння і в сучасному світі — в Ізраїлі, в Європі та глобально. Історія Сувою Естер також навчає, що життя у вигнанні сповнене небезпек — як фізичних, так і духовних. Як сказано в Торі:«І не знайдете ви спокою серед народів».Євреям дана можливість зібратися в Ерец-Ісраель для особливої місії — єдності народу та виконання головного правила Тори: любові до ближнього.Від нас залежить, щоб місяць Адар відповідав внутрішньому духові свята Пурим.
