1. У середині IV ст. до н. е. наймогутнішою державою світу була Перська імперія. Вона простягалася від Індії до Ефіопії та включала також Землю Ізраїлю, єврейське населення якої тоді було нечисленним — це були ті, хто повернулися з Вавилонського вигнання й відбудували Єрусалим. Столиця імперії — місто Сузи (Шушан) — була водночас і головним центром єврейської діаспори. Правитель імперії, цар Ахашверош, зачарований красою єврейки Естер, узяв її за дружину, а її двоюрідному братові Мордехаю надав одну з найвищих посад у державі.Проте Аману, найближчому царедворцю Ахашвероша, вдалося переконати царя у необхідності знищити весь єврейський народ в один день — 13 адара наступного року. Над євреями імперії нависла смертельна загроза. Але Всевишній, з великої Своєї милості, зруйнував задум Амана й обернув його проти нього самого. За наказом Ахашвероша Аман був страчений, а євреям дозволили знищити своїх ворогів 13 адара. Відтоді Мордехай став другою після царя людиною в імперії.На згадку про це чудо мудреці Тори того покоління встановили, що 14 адара, коли євреї святкували перемогу над ворогами, навіки має бути святом. Це свято отримало назву Пурім (Естер 9:26; див. також 179:1).2. Порівнюючи Хануку з Пурімом, Любавицький Ребе, рабі Йосеф-Іцхак, зазначає, що головною причиною жорстоких переслідувань за часів Хашмонаїв було «духовне руйнування Храму» — зрада еллінізованих євреїв, які насильно насаджували грецьку культуру, філософію та релігію.У добу Мордехая та Естер загроза фізичного винищення виникла через нехтування основними заповідями Тори, від яких залежить саме існування єврейського народу (закони кашруту, чистоти сімейного життя тощо).В обох випадках спасіння прийшло завдяки жменьці євреїв, готових до самопожертви: родина Хашмонаїв очолила повстання, а Естер, Мордехай і його учні своїм прикладом спонукали народ Ізраїлю до тшуви.Різниця між чудом Хануки та Пуріма пояснюється різницею епох. За часів Хашмонаїв Земля Ізраїлю була центром народу, існували Храм і Сангедрин, тому чудо було явним, надприродним. За часів Мордехая й Естер народ перебував у вигнанні, тому чудо Пуріма було прихованим, а події розгорталися, на перший погляд, природно.Порівнюючи ці чудеса, один із найбільших авторитетів Тори — рабі Ісраель-Меїр Каган, відомий як Хафец-Хаїм (1838–1933), зробив важливий висновок: коли нас намагаються знищити духовно, як за часів Хашмонаїв, відповіддю має бути збройне повстання; але якщо загрожує фізичне знищення, як у добу Мордехая та Естер, спасіння приносять лише каяття, піст і молитва.3. Ще з часів Моше-рабейну євреї знали про велику силу посту. У час випробувань вони постили, щоб пробудити милосердя Всевишнього. З Усної Тори відомо, що під час війни з Амалеком (Шмот 17:8–16) Моше постив, а в Танаху згадується наказ царя Шауля постити всьому війську в день вирішальної битви (Шмуель I 14:24).І за часів Мордехая та Естер, коли 13 адара євреї перемогли своїх ворогів, вони постили.Тому мудреці встановили в цей день загальний піст — Піст Естер, щоб кожен єврей знав: якщо, потрапивши в біду, він щиро кається і постить, як це робили предки, — Всевишній чує його молитву.Разом із тим Піст Естер не вважається настільки обов’язковим, як чотири пости, згадані в книгах пророків. Тому від нього звільняються вагітні жінки, породіллі протягом 30 днів після пологів, матері-годувальниці, а також хворі, яким важко переносити навіть легке нездужання. Не постять і молодята, якщо піст припадає на один із семи днів після весілля («сім днів бенкету»). Усі вони «викуповують» пропущений день щедрішою цдакою.4. У Піст Естер вранці, під час молитви «Шахарит», читають сліхот і «Авіну малкейну» та роблять ті самі вставки в «Шмоне-есре», що й в інші пости (див. 117:9–11).5. За часів Храму в місяці адар кожен чоловік жертвував півшекеля для придбання громадських жертвоприношень. На згадку про це перед Пурімом дають особливу цдаку — махацит а-шекель («половина шекеля»): половину грошової одиниці, що має обіг у країні.За кожну людину дають три половинки грошової одиниці — оскільки в уривку Тори (Шмот 30:11–16) слово «трума» («пожертва») згадується тричі.Голова родини дає махацит а-шекель за кожного члена сім’ї. Найпоширеніший звичай — давати за дітей, доки вони не створять власну сім’ю. Найкращий час для цього — Піст Естер.6. Якщо в Піст Естер відбувається обрізання, святкову трапезу влаштовують уночі, після читання книги Естер. Сандак і батько немовляти можуть перервати піст удень.7. У «Маариві» 14 адара, з початком Пуріма, після «Шмоне-есре» читають книгу Естер зі свитка — «Мегіли». Прийнято вдягати святковий одяг. Дома накривають святковий стіл і запалюють свічки.8. У всіх молитвах Пуріма додають «Веаль анісім» — і в «Шмоне-есре», і в «Біркат а-мазон».9. Кожен чоловік і кожна жінка зобов’язані двічі прослухати читання Мегіли — вночі та вдень. Дітей також приводять, привчаючи до заповіді.10–18. Далі викладаються детальні закони читання Мегіли: благословення перед і після, порядок згортання свитка, місця, де прийнято робити паузи, звичай «бити Амана», необхідність уважно слухати кожне слово, правила за відсутності міньяну, особливості суботи тощо.Читання Мегіли в Пурім має особливе значення, оскільки воно замінює читання «Галеля». Тому виконання цієї заповіді не можна скасовувати.Зі зводу «Шулхан Арух», частина 1.
