1. У середині IV ст. до н. е. наймогутнішою державою світу була Перська імперія. Вона простягалася від Індії до Ефіопії та включала також Землю Ізраїлю, єврейське населення якої тоді було нечисленним — це були ті, хто повернулися з Вавилонського вигнання й відбудували Єрусалим. Столиця імперії — місто Сузи (Шушан) — була водночас і головним центром єврейської діаспори. Правитель імперії, цар Ахашверош, зачарований красою єврейки Естер, узяв її за дружину, а її двоюрідному братові Мордехаю надав одну з найвищих посад у державі.

Проте Аману, найближчому царедворцю Ахашвероша, вдалося переконати царя у необхідності знищити весь єврейський народ в один день — 13 адара наступного року. Над євреями імперії нависла смертельна загроза. Але Всевишній, з великої Своєї милості, зруйнував задум Амана й обернув його проти нього самого. За наказом Ахашвероша Аман був страчений, а євреям дозволили знищити своїх ворогів 13 адара. Відтоді Мордехай став другою після царя людиною в імперії.

На згадку про це чудо мудреці Тори того покоління встановили, що 14 адара, коли євреї святкували перемогу над ворогами, навіки має бути святом. Це свято отримало назву Пурім (Естер 9:26; див. також 179:1).

2. Порівнюючи Хануку з Пурімом, Любавицький Ребе, рабі Йосеф-Іцхак, зазначає, що головною причиною жорстоких переслідувань за часів Хашмонаїв було «духовне руйнування Храму» — зрада еллінізованих євреїв, які насильно насаджували грецьку культуру, філософію та релігію.

У добу Мордехая та Естер загроза фізичного винищення виникла через нехтування основними заповідями Тори, від яких залежить саме існування єврейського народу (закони кашруту, чистоти сімейного життя тощо).

В обох випадках спасіння прийшло завдяки жменьці євреїв, готових до самопожертви: родина Хашмонаїв очолила повстання, а Естер, Мордехай і його учні своїм прикладом спонукали народ Ізраїлю до тшуви.

Різниця між чудом Хануки та Пуріма пояснюється різницею епох. За часів Хашмонаїв Земля Ізраїлю була центром народу, існували Храм і Сангедрин, тому чудо було явним, надприродним. За часів Мордехая й Естер народ перебував у вигнанні, тому чудо Пуріма було прихованим, а події розгорталися, на перший погляд, природно.

Порівнюючи ці чудеса, один із найбільших авторитетів Тори — рабі Ісраель-Меїр Каган, відомий як Хафец-Хаїм (1838–1933), зробив важливий висновок: коли нас намагаються знищити духовно, як за часів Хашмонаїв, відповіддю має бути збройне повстання; але якщо загрожує фізичне знищення, як у добу Мордехая та Естер, спасіння приносять лише каяття, піст і молитва.

3. Ще з часів Моше-рабейну євреї знали про велику силу посту. У час випробувань вони постили, щоб пробудити милосердя Всевишнього. З Усної Тори відомо, що під час війни з Амалеком (Шмот 17:8–16) Моше постив, а в Танаху згадується наказ царя Шауля постити всьому війську в день вирішальної битви (Шмуель I 14:24).

І за часів Мордехая та Естер, коли 13 адара євреї перемогли своїх ворогів, вони постили.

Тому мудреці встановили в цей день загальний піст — Піст Естер, щоб кожен єврей знав: якщо, потрапивши в біду, він щиро кається і постить, як це робили предки, — Всевишній чує його молитву.

Разом із тим Піст Естер не вважається настільки обов’язковим, як чотири пости, згадані в книгах пророків. Тому від нього звільняються вагітні жінки, породіллі протягом 30 днів після пологів, матері-годувальниці, а також хворі, яким важко переносити навіть легке нездужання. Не постять і молодята, якщо піст припадає на один із семи днів після весілля («сім днів бенкету»). Усі вони «викуповують» пропущений день щедрішою цдакою.

4. У Піст Естер вранці, під час молитви «Шахарит», читають сліхот і «Авіну малкейну» та роблять ті самі вставки в «Шмоне-есре», що й в інші пости (див. 117:9–11).

5. За часів Храму в місяці адар кожен чоловік жертвував півшекеля для придбання громадських жертвоприношень. На згадку про це перед Пурімом дають особливу цдаку — махацит а-шекель («половина шекеля»): половину грошової одиниці, що має обіг у країні.

За кожну людину дають три половинки грошової одиниці — оскільки в уривку Тори (Шмот 30:11–16) слово «трума» («пожертва») згадується тричі.

Голова родини дає махацит а-шекель за кожного члена сім’ї. Найпоширеніший звичай — давати за дітей, доки вони не створять власну сім’ю. Найкращий час для цього — Піст Естер.

6. Якщо в Піст Естер відбувається обрізання, святкову трапезу влаштовують уночі, після читання книги Естер. Сандак і батько немовляти можуть перервати піст удень.

7. У «Маариві» 14 адара, з початком Пуріма, після «Шмоне-есре» читають книгу Естер зі свитка — «Мегіли». Прийнято вдягати святковий одяг. Дома накривають святковий стіл і запалюють свічки.

8. У всіх молитвах Пуріма додають «Веаль анісім» — і в «Шмоне-есре», і в «Біркат а-мазон».

9. Кожен чоловік і кожна жінка зобов’язані двічі прослухати читання Мегіли — вночі та вдень. Дітей також приводять, привчаючи до заповіді.

10–18. Далі викладаються детальні закони читання Мегіли: благословення перед і після, порядок згортання свитка, місця, де прийнято робити паузи, звичай «бити Амана», необхідність уважно слухати кожне слово, правила за відсутності міньяну, особливості суботи тощо.

Читання Мегіли в Пурім має особливе значення, оскільки воно замінює читання «Галеля». Тому виконання цієї заповіді не можна скасовувати.

Зі зводу «Шулхан Арух», частина 1.