📖 ВступНаприкінці глави Тецаве йдеться про заповідь кадіння кеторет — пахучого воскурення, яке приносили на золотому жертовнику в Мішкані.Тора згадує, що в Йом-Кіпур первосвященник окроплює жертовник кров’ю жертви, здійснюючи спокуту за гріхи народу Ізраїлю.🤔 ПитанняУ главі «Ахарай Мот» детально описана вся служба первосвященника в Йом-Кіпур.Чому ж деталь, що стосується служби цього дня, згадується саме тут — у контексті кеторет?Хіба її місце не в розділі, присвяченому безпосередньо Йом-Кіпуру?💡 ВідповідьСутність Йом-Кіпуру — розкриття найглибшої сутності єврейської душі.Кеторет також натякає на розкриття цієї внутрішньої, сокровенної точки душі. У цьому сенсі вона за своїм змістом подібна до Йом-Кіпуру.Поєднуючи ці теми, Тора навчає нас: щоденне кадіння кеторет — це своєрідний «малий Йом-Кіпур», духовна праця, яка за своєю суттю нагадує ту, що відбувається лише раз на рік.📌 Практичний висновокЖертовник кеторет особливо підкреслює зв’язок між народом Ізраїлю та Всевишнім.Подібно до того, як через нього виконувалося повеління: «І зроблять Мені Святилище, і Я перебуватиму серед них», — так і кожен єврей має прагнути, щоб Б-жественна присутність розкривалася в його власному серці.Шабат Шалом📖 Любавицький календар

Шабат, що передує святу Пурім, називається Шабат Захор («Субота пам’яті»). У працях гаонів він згадується також як «Шабат знищення Амалека». У цей день читають одну з чотирьох спеціальних глав, установлених мудрецями для місяця адар, окрім тижневої глави Тори.📖 Зміст читанняУ цей шабат читають уривок про діяння Амалека та заповідь пам’ятати його зло і стерти пам’ять про нього. Це є духовною підготовкою до знищення Амана, нащадка Амалека, про що розповідається в Мегілат Естер.⚖️ За ГалахоюДжерело особливого читання згадується в Мішні (трактат «Мегіла»).Главу «Захор» читають у суботу, найближчу до Пуріму (тобто перед 14 адара). Навіть якщо Шушан Пурім припадає на суботу, читання відбувається всюди в суботу перед «звичайним» Пурімом.У цей день виносять два сувої Тори:— з першого читають тижневу главу;— з другого — «Парашат Захор».Замість звичайної афтари читають особливу афтару про пророка Шмуеля, який отримав повеління знищити Амалека.Якщо читання пропустили, його можна надолужити до Шабату глави «Парашат га-Ходеш», але пізніше публічно вже не читають.У цей шабат не промовляють молитву «Ав га-Рахамім» перед Мусафом, проте говорять «Цідкатха» на Мінсі.📜 Галахічний статусНа відміну від інших спеціальних глав місяця адар, багато законоучителів постановили, що слухання «Парашат Захор» є заповіддю з Тори (деорайта). Тому навіть жінки та дівчата намагаються прийти до синагоги й почути це читання.Багато хто прагне слухати читання з особливо кошерного, ретельно перевіреного сувою Тори й від чтеця, який суворо дотримується точності огласовок, наголосів і кантиляції.🔥 У хасидизмі ХаБаДНаші Ребе неодноразово проводили фарбренгени та виголошували маамарим у Шабат Захор, розкриваючи внутрішній духовний сенс «знищення Амалека» — як викорінення холодності та сумніву в служінні Всевишньому.Розповідають, що хасид р. Залман Зезмер наблизився до хасидизму, побачивши, з якою глибокою внутрішньою ненавистю до Амалека р. Біньямін Клецкер слухав читання «Захор».У Шабат Захор 5632 року (1872 р.) відбулася трапеза з нагоди заручин рабаніт Двори-Леї Гінзбург. Того дня Ребе Маараш виголосив маамар, що починався словами «המגיד מראשית אחרית».Одного разу в Шабат Захор Ребе Раяц пояснив різні рівні знищення Амалека. Коли протягом тижня хасид р. Саадія Ліберов зайшов до нього на єхіду́т перед Пурімом, Ребе сказав, що якби він прийшов раніше, до Шабату, то почув би маамар про ще глибший рівень цієї праці.🏘 Історичний фактУ 5729 році (1969 р.) перша група хасидів ХаБаД прибула для поселення в Нахалат-Гар-ХаБаД (Кір’ят-Малахі) напередодні Шабату Захор. Відтоді цей день вважається датою заснування району.Шабат Захор нагадує: боротьба з Амалеком — це не лише історична пам’ять, а й внутрішня праця кожної людини — стерти холодність, сумнів і духовну байдужість. джерело: 📖 Любавицький календар

📌11 адара 5566 року (1 березня 1806 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Хаїма-Йосефа-Давида бен Іцхака-Зрах'ї Азулая.Рабі Йосеф-Давид Азулай (відомий нам під акронімом Хіда, причому ім'я «Хаїм» («життя») йому додали пізніше, в дні небезпечної хвороби) народився в 1724 році в Єрусалимі і був одним з найближчих учнів знаменитого рабі Хаїма бен Атара (Ор ѓа-Хаїм), а після його відходу з цього світу продовжив навчання у рабі Сар-Шалома Шарабі.У 1753 році рабі Хіда несподівано покинув Ерец-Ісраель. Розповідають, що причиною цього була спільна молитва рабі Сар-Шалома і його учнів: рабі Хіда і рабі Хаїма Делароза. Намагаючись вплинути на Небесний суд, вони три дні постили, а потім піднявшись на дах єшиви, занурилися в молитви. Під час молитви їм було відкрито, що хоча час Позбавлення ще не настав, їх спільна молитва все-таки здатна привести Мошіаха, але з катастрофічними для всього Всесвіту наслідками. Щоб цього не сталося, на вимогу Небесного суду їм слід було розлучитися, і один з них мав негайно покинути Ерец-Ісраель. Жереб випав на рабі Хіду.Деякий час рабі Хіда був головним рабином Каїра, але більшу частину життя він провів у подорожах по різних країнах як посланець єврейських громад Ерец-Ісраель. У 1806 році, перебуваючи в італійському місті Ліворно, рабі Хіда покинув цей світ. У 1960 році його останки були перевезені з Ліворно до Єрусалиму, і місцем його спочинку стало кладовище на горі Гар ѓа-Менухот в Єрусалимі.📌11 адара приблизно 5460-80 року (початок XVIII століття) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Еліезера-Липи Вайсблюма.Рабі Еліезер і його дружина Мірл були відомі своєю доброчесністю і милосердям. У них було семеро синів, двоє з яких здобули величезну популярність в єврейському світі — рабі Мешулам-Зуся з Аніполя і рабі Елімелех з Ліженська.📌11 адара 5583 року (19 лютого 1823 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) одного з великих мудреців свого покоління, рабі Мордехая Познера, брата засновника руху Хабад рабі Шнеура-Залмана з Ляд (Алтер ребе).

1. У середині IV ст. до н. е. наймогутнішою державою світу була Перська імперія. Вона простягалася від Індії до Ефіопії та включала також Землю Ізраїлю, єврейське населення якої тоді було нечисленним — це були ті, хто повернулися з Вавилонського вигнання й відбудували Єрусалим. Столиця імперії — місто Сузи (Шушан) — була водночас і головним центром єврейської діаспори. Правитель імперії, цар Ахашверош, зачарований красою єврейки Естер, узяв її за дружину, а її двоюрідному братові Мордехаю надав одну з найвищих посад у державі.Проте Аману, найближчому царедворцю Ахашвероша, вдалося переконати царя у необхідності знищити весь єврейський народ в один день — 13 адара наступного року. Над євреями імперії нависла смертельна загроза. Але Всевишній, з великої Своєї милості, зруйнував задум Амана й обернув його проти нього самого. За наказом Ахашвероша Аман був страчений, а євреям дозволили знищити своїх ворогів 13 адара. Відтоді Мордехай став другою після царя людиною в імперії.На згадку про це чудо мудреці Тори того покоління встановили, що 14 адара, коли євреї святкували перемогу над ворогами, навіки має бути святом. Це свято отримало назву Пурім (Естер 9:26; див. також 179:1).2. Порівнюючи Хануку з Пурімом, Любавицький Ребе, рабі Йосеф-Іцхак, зазначає, що головною причиною жорстоких переслідувань за часів Хашмонаїв було «духовне руйнування Храму» — зрада еллінізованих євреїв, які насильно насаджували грецьку культуру, філософію та релігію.У добу Мордехая та Естер загроза фізичного винищення виникла через нехтування основними заповідями Тори, від яких залежить саме існування єврейського народу (закони кашруту, чистоти сімейного життя тощо).В обох випадках спасіння прийшло завдяки жменьці євреїв, готових до самопожертви: родина Хашмонаїв очолила повстання, а Естер, Мордехай і його учні своїм прикладом спонукали народ Ізраїлю до тшуви.Різниця між чудом Хануки та Пуріма пояснюється різницею епох. За часів Хашмонаїв Земля Ізраїлю була центром народу, існували Храм і Сангедрин, тому чудо було явним, надприродним. За часів Мордехая й Естер народ перебував у вигнанні, тому чудо Пуріма було прихованим, а події розгорталися, на перший погляд, природно.Порівнюючи ці чудеса, один із найбільших авторитетів Тори — рабі Ісраель-Меїр Каган, відомий як Хафец-Хаїм (1838–1933), зробив важливий висновок: коли нас намагаються знищити духовно, як за часів Хашмонаїв, відповіддю має бути збройне повстання; але якщо загрожує фізичне знищення, як у добу Мордехая та Естер, спасіння приносять лише каяття, піст і молитва.3. Ще з часів Моше-рабейну євреї знали про велику силу посту. У час випробувань вони постили, щоб пробудити милосердя Всевишнього. З Усної Тори відомо, що під час війни з Амалеком (Шмот 17:8–16) Моше постив, а в Танаху згадується наказ царя Шауля постити всьому війську в день вирішальної битви (Шмуель I 14:24).І за часів Мордехая та Естер, коли 13 адара євреї перемогли своїх ворогів, вони постили.Тому мудреці встановили в цей день загальний піст — Піст Естер, щоб кожен єврей знав: якщо, потрапивши в біду, він щиро кається і постить, як це робили предки, — Всевишній чує його молитву.Разом із тим Піст Естер не вважається настільки обов’язковим, як чотири пости, згадані в книгах пророків. Тому від нього звільняються вагітні жінки, породіллі протягом 30 днів після пологів, матері-годувальниці, а також хворі, яким важко переносити навіть легке нездужання. Не постять і молодята, якщо піст припадає на один із семи днів після весілля («сім днів бенкету»). Усі вони «викуповують» пропущений день щедрішою цдакою.4. У Піст Естер вранці, під час молитви «Шахарит», читають сліхот і «Авіну малкейну» та роблять ті самі вставки в «Шмоне-есре», що й в інші пости (див. 117:9–11).5. За часів Храму в місяці адар кожен чоловік жертвував півшекеля для придбання громадських жертвоприношень. На згадку про це перед Пурімом дають особливу цдаку — махацит а-шекель («половина шекеля»): половину грошової одиниці, що має обіг у країні.За кожну людину дають три половинки грошової одиниці — оскільки в уривку Тори (Шмот 30:11–16) слово «трума» («пожертва») згадується тричі.Голова родини дає махацит а-шекель за кожного члена сім’ї. Найпоширеніший звичай — давати за дітей, доки вони не створять власну сім’ю. Найкращий час для цього — Піст Естер.6. Якщо в Піст Естер відбувається обрізання, святкову трапезу влаштовують уночі, після читання книги Естер. Сандак і батько немовляти можуть перервати піст удень.7. У «Маариві» 14 адара, з початком Пуріма, після «Шмоне-есре» читають книгу Естер зі свитка — «Мегіли». Прийнято вдягати святковий одяг. Дома накривають святковий стіл і запалюють свічки.8. У всіх молитвах Пуріма додають «Веаль анісім» — і в «Шмоне-есре», і в «Біркат а-мазон».9. Кожен чоловік і кожна жінка зобов’язані двічі прослухати читання Мегіли — вночі та вдень. Дітей також приводять, привчаючи до заповіді.10–18. Далі викладаються детальні закони читання Мегіли: благословення перед і після, порядок згортання свитка, місця, де прийнято робити паузи, звичай «бити Амана», необхідність уважно слухати кожне слово, правила за відсутності міньяну, особливості суботи тощо.Читання Мегіли в Пурім має особливе значення, оскільки воно замінює читання «Галеля». Тому виконання цієї заповіді не можна скасовувати.Зі зводу «Шулхан Арух», частина 1.

10 адара-II 5700 року (19 лютого 1940 року) — Початок занять в американській єшиві «Томхей Тмімім».У день приїзду рабі Йосефа-Іцхака в США він оголосив про заснування тут єшиви «Томхей-Тмімім», сказавши: «Ми, які перебуваємо тут, — точніше сказати, — занесені сюди, — занесені сюди для роботи з самопожертвою, — для того, щоб зробити Америку місцем Тори. … Через деякий час єшива «Томхей Тмімім» буде найбільшою єшивою, і її учні освітлять єврейські будинки та піднімуть дух місцевих рабинів для того, щоб ті віддали себе поширенню Тори».І дійсно, за короткий час єшива «Томхей-Тмімім» перетворилася на найбільшу єшиву США.

Запрошуємо вас на виставки, що наповнюють простір світлом і кольором 🌿З 4 по 24 березня у галереї «Скрипаль на даху» відбудуться дві особливі експозиції:🎨 «Квіткова ретроспектива» Валентини Главун🎨 «Палітра натхнення» художника Альберта Лейзера ФельдманаВідкриття — 4 березня о 18:00.Це можливість зупинитися серед щоденної метушні й дозволити мистецтву тихо поговорити з душею.Чекаємо на вас у Києві, вул. Шота Руставелі, 13.

📜 Витоки постановиУ 1963 році, в шабат тижневої глави «Шміні», Сьомий Любавицький Ребе — Менахем Мендл Шнеєрсон — запровадив відому «постанову про обмеження напоїв». Йшлося про спиртне на хасидських фарбренгенах: не більше трьох-чотирьох маленьких чарок «лехаїм», причому їхній загальний об’єм не мав перевищувати «ревііт» (приблизно 86 мл).Ребе підкреслював: навіть це дозволено лише за повної впевненості, що людина не сп’яніє. Якщо ж є бодай найменший ризик — заборонено й це.Відтоді постанова стала невід’ємною частиною хабадської дисципліни, особливо серед студентів єшиви «Томхей Тмімім». 🔥 Чому питання виникає саме в Пурім?Свято Пурім пов’язане із заповіддю «ад дло яда» — «до такої міри, щоб не розрізняти…». Цей вислів наводиться в Талмуді та кодифікований у Шулхан Арух.Звідси й сумнів: якщо в Пурім існує обов’язок особливої радості, чи поширюється на цей день «постанова про обмеження напоїв»? 🗣️ Висловлювання РебеУ різні роки Ребе висловлювався по-різному:🔹 У 1964 році, на перший Пурім після запровадження постанови, він сказав, що «на цей день обмеження не застосовуються».🔹 Однак уже в 1965 році Ребе уточнив: обмеження діє і в Пурім, як і в інші свята — за винятком чотирьох келихів Песаха, які є окремою заповіддю.Пізніше він неодноразово повторював, що постанова залишається чинною і в Пурім, і в Сімхат-Тора. ⚖️ Виняткові рокиПроте були чотири Пурими (1966, 1979, 1981, 1989), коли Ребе прямо заохочував виконання «ад дло яда» буквально. У ті роки справді пили більше звичного.Але важливо: це були конкретні вказівки на конкретні роки, а не скасування постанови загалом. 🍷 «Вино Тори» замість вина в келиху📖 Підхід ХАБАДуУ хасидизмі ХАБАД особлива увага приділяється розуму — розумінню й усвідомленню. Тому надмірне вживання алкоголю розглядається як щось таке, що суперечить самій суті служіння.Ребе підкреслював: якщо людина вважає, що без спиртного вона не зможе молитися чи радіти — це самообман.✉️ Листи РебеУ листах 1950-х років Ребе писав, що колишня традиція рясного вживання спиртного змінилася з двох причин:1️⃣ Хасидські вчення стали більш доступними й зрозумілими.2️⃣ Місія «поширення джерел назовні» потребує ясності свідомості.Він навіть називав надмірне пиття «огидним явищем», якщо воно веде до втрати самоконтролю. 🎓 Особлива вимога до студентівСтуденти єшиви розглядаються як «царство священників». Тому до них вимога особливо сувора: жодного сп’яніння.Ребе говорив: справжній «шпіц ХАБАД» — це не той, хто порушує обмеження, а той, хто поширює хасидизм і працює над собою. 💡 Що таке справжнє «ад дло яда»?В одному з листів Ребе писав, що інколи достатньо «однієї краплі», якщо людина справді хоче піднятися над своїм его. А якщо ні — не допоможе й ціла бочка.Справжнє сп’яніння Пурима — це сп’яніння змістом, вірою, радістю. 🎭 Пурім: радість без втрати гідност 🎉 Радість вище розумуПурім — унікальне свято. Навіть порівняно з іншими йом-товами воно вирізняється особливою формою радості. У хасидських бесідах підкреслюється, що радість Пурима — вище звичних рамок.Але «вище рамок» не означає «без рамок узагалі». 🛑 Небезпека крайнощівРебе неодноразово застерігав: людина, яка втрачає контроль, не стає духовнішою. Навпаки — вона посилює матеріальну сторону своєї природи.Алкоголь може створити ілюзію піднесення, але справжня радість приходить із внутрішньої праці. 🌊 «Коли весь світ стане напоєм»Ребе часто цитував вислів, що в епоху Машіаха «все стане напоєм» — тобто світ наповниться знанням Всевишнього.До того часу наше завдання — зберігати ясність, гідність і внутрішню дисципліну. 🏁 Підсумок«Постанова про обмеження напоїв» — це не технічне правило, а духовний орієнтир.Пурім навчає нас радіти без страху, але й без втрати себе.Справжнє «лехаїм» — це життя, наповнене змістом.Якщо бажаєте, можу підготувати окрему статтю лише про чотири виняткові Пурими з детальним історичним описом подій у 770. джерело: 📖 Любавицький календар  

«Сувій Естер», який ми читаємо у свято Пурим, має досить загадкову відмінність від інших книг Святого Письма. У всій історії чудесного порятунку єврейського народу від жахливого геноциду жодного разу не згадується Ім'я Всевишнього. Події розгортаються ніби «самі по собі», без явного втручання «надприродної» сили.Це «дивне» відсутність згадки про Б-га у Книзі Естер має просте пояснення, яке дав раббі Авраам Ібн-Езра. Хоча він був містиком і кабалістом, у своїх коментарях до Тори та Святого Письма він завжди пропонував найбільш раціональне тлумачення. У передмові до коментаря на Книгу Естер Ібн-Езра зазначає, що цей сувій був написаний придворним юдеєм Мордехаєм, одним із великих учителів нашого народу, а його копії були розіслані по всій імперії Ахашвероша. Мордехай розумів, що Книгу Естер перекладуть перською мовою і внесуть до царських літописів. Перси були язичниками, і Мордехай побоювався, що вони, безсумнівно, замінять у перекладі Ім'я Всевишнього іменами своїх ідолів. «Тому, – каже Ібн-Езра словами Книги Приповістей Соломонових (25:2), – Слава Всевишнього – приховувати справу».Це просте, раціональне пояснення Ібн-Езри добре узгоджується із самою суттю Книги Естер, на що натякає її ім'я – «Естер», що давньоєврейською означає «таємниця». Як влучно зазначає талмудичний мідраш, події Книги Естер містяться в Торі натяком, у Второзаконні (31:18): «Я приховаю Лик Свій у той день». Найбільше чудо пуримського порятунку було приховане в природному перебігу подій, у законах природи.А «закони природи, – навчав засновник хасидизму раббі Ісроель Баал-Шем-Тов, – це також чудо, що свідчить про Творця. Це – найвище з чудес. Але через те, що це чудо постійно повторюється, ми звикаємо до нього і сприймаємо як щось само собою зрозуміле». «Б-жественний Лик» ніби прихований. Історія Пурима нагадує нам, що все, що відбувається у світі, – це наслідок Б-жественного Провидіння, а не просто збіг обставин.Рав Дов-Бер ГаскелевичМатеріал надано журналом «Лехаїм».