Історія цього свята починається з демонстрації, організованої групою жінок-робітниць у США в 1857 році. Вони вимагали покращення умов праці та підвищення зарплати. Демонстрацію було розігнано поліцією із застосуванням сили, але через кілька років виник рух за права жінок. Згодом день 8 березня був визнаний міжнародним жіночим днем у більшості країн світу.

У Британській енциклопедії (Encyclopedia Britannica) — одній із найавторитетніших у світі — цей день визначається як день визнання досягнень жінок і захисту їхніх прав. У цей день прийнято дарувати жінкам подарунки, переважно квіти.

Зрозуміло, що такий день потрібний там, де в інші дні року немає достатньої поваги до досягнень жінок і де їхні права порушуються. Але юдаїзм у такому дні не має потреби, адже в єврейській традиції завжди визнавалося велич жінки та її особливе місце в історії єврейського народу.

Більшість єврейських свят нагадують про чудеса, які Всевишній здійснив переважно завдяки заслугам жінок.
Песах — на згадку про вихід з Єгипту, якого народ удостоївся завдяки праведним жінкам того покоління (Талмуд, трактат Сота 11б).
Ханука — на згадку про чудо, здійснене завдяки заслузі Єгудіт.
Пурім — завдяки заслузі цариці Естер.

І оскільки цих свят народ удостоївся завдяки заслугам жінок, то й жінки зобов’язані виконувати заповіді цих свят (Талмуд, трактат Псахім 108б), хоча зазвичай жінки звільнені від заповідей, виконання яких пов’язане з певним часом. Можна сказати, що всі ці свята в певному сенсі є днем єврейської жінки.

Тора покладає на чоловіка обов’язок купувати дружині вбрання й прикраси на кожне свято. Крім того, Талмуд підкреслює, наскільки важливо дарувати дружині подарунки щоразу, коли є така можливість (див. трактат Йевамот 63а). Єдина річ, яка випадала в пустелі разом із маном, — це прикраси.

Також мудреці постановили бути обережнішими щодо прав жінок, ніж щодо прав чоловіків (див. трактат Бава Меція 59а). Вони застерігали ще пильніше уникати образи жінки, ніж чоловіка, адже покарання за приниження гідності жінки приходить швидше, ніж за образу чоловіка (там само).

І пише Рамбам («Закони подружнього життя», 15:19):
«Мудреці постановили, щоб чоловік шанував дружину більше, ніж самого себе, і любив її так само, як самого себе. Якщо він має достаток — нехай забезпечує її всілякими благами відповідно до своїх можливостей; нехай не наводить на неї страху, і нехай говорить з нею м’яко, без нетерпіння і без гніву».

джерело: https://toldot.com/