Коли ми одружилися понад десять років тому, ми прийняли кілька важливих, фундаментальних рішень.
Одне звучало так: ми все життя будемо вчитися жити по-єврейськи, тоді як наші діти вже живуть і будуть жити повноцінним єврейським життям
Друге було таким: у Шабат у нас завжди будуть гості, адже це надзвичайно важлива заповідь. Бо всі євреї — це одна сім’я, один живий організм, одне ціле на метафізичному рівні.
Навіть Ребе писав у листі: якщо хочете, щоб діти виросли хорошими людьми — зробіть так, щоб у вашому домі завжди були відчинені двері й завжди були гості.
І ось після більш ніж десяти років Шабатів та понад трьох тисяч прийнятих гостей хочу поділитися роздумами про Шабат.
Тому що кожної п’ятниці ввечері в кожної людини з’являється унікальна можливість «телепортуватися у вічність». Але це залежить від того, як людина проживає ці святі 25 годин.
Коли проживаєш Шабат і кількісно, і якісно — на високому духовному рівні, — виходиш із нього цілісною та наповненою силою людиною.
Так відбувається тому, що юдаїзм як концепція — це постійний зв’язок кожної людини з вічністю, істиною та цілісністю.
Це цілісна система знань, світогляду й способу життя, яка робить людину гармонійно щасливою та врівноваженою у всьому — від спорту до бізнесу, від медицини до біохакінгу, від культури до моральної етики.
Тому не варто дивитися на Шабат поверхово, як на сухе технічне дотримання правил:
вимкнути телефон, запалити свічки, через 25 годин знову запалити свічку, зробити Авдалу і знову ввімкнути телефон.
Це не так.
Це лише верхівка айсберга сприйняття.
Шабат наповнюватиме життя настільки, наскільки ти сам до нього ставишся, як ти його наповнюєш і наскільки довго — у часі та внутрішньому відчутті — ти його бережеш.
І зрештою розумієш, що він береже тебе значно більше, ніж ти його.
Якщо у тебе правильний порядок проживання Шабату — неважливо, одружений ти чи ні, маєш десятьох дітей чи не маєш жодної дитини, — ти все одно рухаєшся за сценарієм максимального відчуття щастя в житті.
Бо цьому сценарію вже тисячі років. Десятки століть люди проживають Шабат саме так.
Неважливо, коли приходить Шабат — узимку чи влітку.
Якщо ти вимкнув телефон, запалив свічки й просто лежиш удома 24 години, то, звичайно, вже на третю годину почнеш нудьгувати. І кожен такий Шабат здаватиметься монотонністю.
Але якщо ти вимкнув телефон, запалив свічки, пішов до синагоги, послухав урок, помолився, зробив трапезу й Кідуш удома або в гостях;
потім уранці занурився в мікву, помолився ранкову молитву, знову зробив Кідуш і трапезу, почитав, поспілкувався, помолився денну молитву, повчився, можливо трохи поспав або прогулявся;
а потім зробив вечірню молитву й Авдалу — тоді ти повністю перезавантажуєшся.
Тому Шабат ти створюєш сам.
Є точка входу, є точка виходу. А всередині — 25 годин абсолютно фантастичних, позачасових інтелектуальних пригод, наповнення, натхнення і внутрішніх змін.
Ти наповнюєш ці 25 годин правильним набором дій, думок і слів: молитвами, фарбренгенами, книгами та правильними людьми, які також наповнюють Шабат змістом і цінностями.
Це велика ланцюгова реакція запалювання свічок — на вході й на виході — по всій земній кулі протягом 25 святих годин Шабату. У ній беруть участь мільйони євреїв кожні сім днів.
І це, без сумніву, приносить радість Б-гу та наповнює благословенням увесь наступний тиждень.
Так було багато століть.
І так буде далі.
Висновок: на якому б рівні ти не був — потрібно рухатися вперед у дотриманні Шабату й дедалі глибше занурюватися в нього, наповнюючи життя з кожним тижнем дедалі більшим відчуттям щастя та радості.
джерело: urokitorijew