📌1 нісана (3761 рік до н.е.) — Створення людини.
У Талмуді наводяться дві думки щодо часу створення Всевишнім людини. На думку рабі Еліезера, світ був створений у місяці тішрей, і Адам з Хавою (Євою) були створені 1 тішрея. На думку рабі Йошуа, світ був створений у місяці нісан, який Тора називає першим із місяців. Хасидські мудреці пояснюють цю суперечність так: фізичне тіло людини було створене в тішреї (див. 1 тішрей), але задум створення людини з’явився в нісані.
📌1 нісана 1948 року (1813 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Авраѓама.
📌1 нісана 2048 року (1713 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Іцхака.
📌1 нісана 2108 року (1653 рік до н.е.) — День народження нашого праотця Яакова.
📌1 нісана 2123 року (1638 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Авраѓама.
📌1 нісана 2228 року (1533 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Іцхака.
📌1 нісана 2255 року (1506 рік до н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) нашого праотця Яакова.
У Талмуді сказано, що всі троє наших праотців народилися і відійшли з цього світу в місяці нісан. Усі вони були поховані в «місті Патріархів» Хевроні, у печері Махпела, яку Авраѓам купив у місцевих жителів за 400 великих торгових шекелів (за сучасними цінами — понад 100 мільйонів доларів).
📌1 нісана 2448 року (1313 рік до н.е.) — Перша заповідь.
📌1 нісана, за два тижні до Виходу з Єгипту, Моше і Аѓарон отримали від Всевишнього інформацію про устрій єврейського календаря і першу заповідь, яка наказувала починати відлік місяців з нісана, а початок кожного місяця визначати за народженням нового місяця.
📌1 нісана 2449 року (1312 рік до н.е.) — Завершено будівництво Переносного Храму (Мішкану) і розпочато його освячення.
Протягом наступних 12 днів глави 12 колін приносили жертви Всевишньому (першим приніс жертву глава коліна Йеѓуди Нахшон бен Амінадав). Аѓарон і його сини почали свою службу в Храмі як коѓени.
📌1 нісана 2449 року (1312 рік до н.е.) — Смерть синів Аѓарона Надава і Авіѓу.
У той самий день, під час принесення жертв у Переносному Храмі (Мішкані), загинули сини Аѓарона Надав і Авіѓу. «І взяли сини Аѓарона, Надав і Авіѓу, кожен свою кадильницю, і поклали на них вогонь, і поклали на нього куріння; і принесли вони перед Г-сподом чужий вогонь, якого Він не наказував їм» (Шміні 10:1–2).
Смерть двох видатних людей того покоління — Надава і Авіѓу — відкрила для народу ще одну особливість Мішкану: перебування в місці, де з особливою силою розкривається Б-жественна Присутність, вимагає від людини найвищого ступеня відповідальності.
Видатний кабаліст рабі Іцхак Лурія Ашкеназі (Арізаль) говорив, що Надав і Авіѓу мали душі дуже високого рівня, і після їхньої смерті ці душі були даровані синові Елазара (і онукові Аѓарона) Пінхасу, який згодом урятував народ. Надалі душі Надава і Авіѓу належали таким видатним людям, як пророк Еліяѓу (Ілля-пророк), пророк Шмуель (Самуїл), пророк Еліша, цар Юдеї Хізкіяѓу, рабі Матітьяѓу бен Йоханан (батько братів Маккабі і перший керівник повстання), рабі Акав’я бен Махалалель, рабі Йоханан бен Закай, рабі Аківа, рабі Абайє (один із укладачів Талмуду) та інші.
джерело: chabad.odessa