26 тамуза 5519 року (23 липня 1759 року) — перемога Баал Шем-Това над франкістами під час диспуту у Львові.У херсонській генізі (сховище єврейських текстів, яке є при кожній синагозі, куди поміщаються непридатні тексти святих книг. Оскільки в листах євреї постійно цитували святі тексти, то в генізи потрапляла і велика кількість побутових паперів. Найбільш відомі каїрська геніза, де прекрасно збереглися документи за майже 1000 років життя єгипетської єврейської громади, і досліджена на початку XX століття херсонська геніза, де було знайдено багато хасидських документів), так ось, в херсонській генізі було виявлено лист, в якому розповідалося про заснування рабі Ісраелем Баал Шем-Товом звичаю святкування дня перемоги над франкістами.Франкісти були послідовниками Якова Франка, одного з учнів лжемесії Шабтая Цві. Після того як Шабтай Цві прийняв іслам, Франк почав проповідувати щось подібне і за час свого життя встиг перейти з іудаїзму спочатку в іслам, звідти в католицьку віру, а після збирався перейти і в православ'я. Серед іншого Франк проповідував занурення в безодню гріха, щоб якомога швидше переповнилася чаша терпіння і Мошіах вже прийшов і т.д.17 липня 1759 року у Львові, з ініціативи франкістів і католицького архієпископа Львова, відбувся диспут між ними і нормальними євреями. З нашого боку брали участь сорок рабинів, серед яких був і рабі Баал-Шем Тов. Оскільки перемога в диспуті означала поразку католицької церкви і могла спричинити погіршення становища польських євреїв, більшість рабинів не бажали брати участі в диспуті, бажаючи лише одного — щоб франкісти якомога швидше залишили іудаїзм. З цим не погоджувався лише Баал Шем Тов, який говорив, що «поки уражений член ще пов'язаний з тілом, залишається хоч якась надія коли-небудь його вилікувати; коли ж його відрізали, він вже пропав назавжди».Після закінчення диспуту священики зажадали, щоб франкісти хрестилися, що й було зроблено, причому нові «поляки» змінили не тільки віру, а й імена, а в багатьох випадках і прізвища. Ну а потім, ці прізвища, як і належить, стали гордістю Польщі та Росії — Бжезинські, Крисинські, Ясинські, Маєвські, Піотровські, Зелінські. Зокрема мати великого польського поета Адама Міцкевича походила з родини Маєвських і він сам ніколи цього не забував.chabad.odessa
