З першого і до дванадцятого числа місяця нісан прийнято читати уривок, якому перераховуються дари, принесені кожним із глав колін (несимо) у відповідний день місяця при освяченні жертовника, потім вимовляють молитву “Хай буде воля Твоя…”. Тринадцятого числа читають уривок “Ось дари…”, але молитву “Хай буде воля Твоя…” не вимовляють.

 

На одинадцятий день [приніс свою жертву] вождь синів Ашера — Пагіель, син Охрана. Його жертва: одна срібна тарілка вагою сто тридцять шекелів, одна срібна чаша вагою сімдесят шекелів, за священним шекелем, обидві наповнені відбірною мукою, змішаною з олією, на хлібну жертву; одна ложка в десять золотих шекелів, наповнена сумішшю пахощів; один молодий бик, один баран, один однорічний ягня — на всеспалення; один козел — у жертву за гріх. А в жертву мирну: два бики, п’ять баранів, п’ять козлів, п’ять однорічних ягнят. Це — жертва Пагіеля, сина Охрана.

Нехай буде воля Твоя, Господи, Боже мій і Боже батьків моїх, з великої милості Твоєї — освітити сьогодні світлом святі душі, які оновлюються, як птахи навесні, щебечуть, подібно до них, прославляючи Тебе та молячись за святий народ — Ізраїль. Володарю світу, піднеси й приведи цих святих птахів у місце, позначене Твоєю святістю, про яке сказано: «Жодне око не споглядало його, окрім Тебе, Боже»! 

Нехай буде воля Твоя, Господи, Боже мій і Боже батьків моїх, якщо я належу до коліна Ашера, про жертвоприношення вождя якого я сьогодні прочитав у Торі, то нехай освітять мене всі святі іскри і всі промені святого сяйва, позначені святістю цього коліна.

[Завдяки їм] я зможу осягнути й осмислити Тору в трепеті перед Тобою, виконуючи волю Твою в усі дні мого життя — я, і діти мої, і мої нащадки віднині й навіки. Амінь!

(Ішаяґу, 64:3).