14 нісана 4895 року (30 березня 1135 року) — День народження рабі Моше бен Маймона (Рамбам, Маймонід).

Рабі Моше бен Маймон, також відомий під акронімом Рамбам (на Заході його частіше називають «Маймонід» — «син Маймона»), народився в іспанській Кордові в знатній і відомій родині нащадків царя Давида та укладача Талмуда рабі Єгуди га-Насі.

Його першим вчителем був батько, рабі Маймон, голова рабинського суду Кордови та один із найвидатніших законодавців свого часу. Коли Моше було 13 років, його родині довелося тікати з Кордови — місто захопили ісламські фанатики Альмохади, і всім немусульманам загрожувала смерть. Сім років родина мандрувала Іспанією і нарешті оселилася в місті Фес (Марокко). За цей час рабі Моше встиг написати кілька праць — коментарі до Талмуду, трактат про єврейський календар тощо, але в 1165 році вони покинули Фес, що також належав Альмохадам, вирушивши до Ерец-Ісраель, День від'їзду з Феса, а також день, коли судно, на якому вони пливли, врятувалося від бурі, відзначалися нащадками Маймона сімейним постом, а день прибуття сім'ї в порт Акко став святом. Сім'я Маймоніда здійснила подорож по Ерец-Ісраель, а потім відправилася до Єгипту, де оселилася у Фостаті (Старий Каїр).

Молодший брат — Давид бен Маймон — займався торгівлею дорогоцінними каменями і завдяки цьому рабі Моше міг виконувати обов'язки голови громади та займатися літературною діяльністю. Однак під час однієї з подорожей його корабель зазнав аварії і Давид потонув (євреї, що живуть в Індії, запевняють, що він не потонув, а врятувався і очолив громаду в Кочині), залишивши дружину і двох дітей. Родина була розорена, а Рамбаму довелося шукати заробіток одразу для двох сімей. Він став лікарем і, зрештою, був призначений одним із особистих лікарів самого султана Салладіна (Салах-ад-Діна). Саме в ці роки, незважаючи на свою завантаженість, він написав книги «Мішне Тора» («Повторення Закону») і «Море невухім» («Наставник тих, хто вагається»). Також його перу належить безліч інших книг, зокрема «Сефер га-міцвот» («Книга заповідей»), де він систематизував усі 613 заповідей — 248 заповідей, що наказують, і 365 заповідей, що забороняють.

До кінця життя рабі Моше продовжував працювати як придворний лікар і голова єврейської громади, ведучи широке листування з громадами різних країн. Рамбам помер, оплакуваний у всіх частинах єврейського світу, а його останки були перевезені до Ерец-Ісраель, у Тверію, і донині його могила залишається об’єктом паломництва.

До 750-річчя Рамбама в Ізраїлі було засновано кібуц Яд-Маймонід.

 джерело: chabad.odessa