13 нісана 2048 року (1713 рік до н.е.) – Бріт-міла Авраѓама.
Про всіх наступних нащадків шлюбу Авраѓама і Сари казатимуть «вступив у союз Авраѓама-авіну», але того дня якраз і був утворений той самий союз. 13 нісана виходець з Ур-Касдіма 99-річний Аврам за вказівкою Всевишнього обрізав крайню плоть собі та всім членам своєї сім'ї. Увійшовши таким чином у союз із Всевишнім (слово «брит» і означає «союз»), він отримав нове ім'я – Авраѓам ("батько безлічі народів).
Одночасно з батьком обрізання зробив і його 13-річний син від служниці Ѓагарі (Агарі) – Ішамаель (Ізмаїл). Наші мудреці кажуть, що нащадки Ішмаеля (араби) в нагороду за виконання заповіді обрізання отримали в тимчасове володіння святі місця (Ерец-Ісраль). Ну а народжений через рік у Сари і Авраѓама син Іцхак (Ісаак) увійшов у союз імені свого батька на 8-й день, ставши першим, обрізаним у восьмиденному віці.
А через три дні до Авраѓама прийшли три гості.
13 нісана 3404 року (357 рік до н.е.) – Указ Амана про винищення євреїв.
На 12-му році правління царя Ахашвероша його прем'єр-міністр Аман зумів домогтися схвалення плану «остаточного вирішення єврейського питання». Різанину призначили на 13 адара, тобто через 11 місяців, і указ про це розіслали в усі 127 провінцій Перської імперії. На щастя зусиллями одного з керівників єврейської громади Мордехая і дружини Ахашвероша Естер задум Амана зірвали, і в пам'ять про перемогу заснували свято Пурім.
13 нісана 5335 року (24 березня 1575 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) творця «Шулхан аруха» рабі Йосефа бен Ефраїма Каро.
Рабі Йосеф народився 1488 року в Толедо, проте Іспанію він залишив у 4-річному віці: після вигнання євреїв з Іспанії сім'я переїхала в Португалію, а 1497 року, після нового вигнання, – у Туреччину, де рабі Йосеф прожив майже 40 років.
У 1536 році рабі Каро вирушив у Цфат. Тут він навчався в рабі Яакова Бейрава й отримав від нього сміху (атестація на звання рабина). Після від'їзду рабі Бейрава з Цфата рабі Каро став главою місцевих учених і одним із найшанованіших членів місцевого суду (бейс-діна) – на всіх постановах його ім'я наводилося першим. Рабі Йосеф очолив велику єшиву, в якій навчалося 200 учнів.
Найбільшої популярності серед праць рабі Йосефа набув «Шулхан арух», що став загальноприйнятим зводом законів ортодоксального єврейства, але він є спрощеною переробкою найзначнішої, з погляду єврейської науковості праці рабі Йосефа – «Бейт Йосеф» («Дім Йосефа»). У своїх постановах сам рабі Йосеф завжди посилався саме на «Бейт Йосеф» і ніколи на «Шулхан арух».
Могила рабі Йосефа Каро збереглася донині на старому кладовищі Цфата.
13 нісана 5626 року (29 березня 1866 року) – Йорцайт (річниця відходу з цього світу) третього Любавицького ребе Цемах Цедека.
У 1860 році ребе Цемах-Цедек сильно захворів. Останні півроку йому було важко говорити і він відмовлявся приймати відвідувачів на особисту бесіду з матеріальних питань, кажучи, що не бачить тіло, але бачить лише світло душі, і тому не може відповідати на питання, пов'язані з матеріальним.