Йемей Ташлумін — це шість днів, що настають одразу після свята Шавуот, з 7 по 12 сівана. У ці дні існує можливість доповнити те, що не було зроблено або принесено як жертва у саме свято.
🏛 Історичний аспект і Храм
У часи Храму ті, хто з різних причин не встиг принести святкову жертву на Шавуот, мали можливість зробити це протягом наступних шести днів. Ребе підкреслював, що навіть у наш час, в очікуванні швидкого відбудування Храму, цей період зберігає своє значення як час, призначений для завершення святкового служіння. Якби Храм був побудований у ці дні, ми були б зобов’язані принести святкові жертви.
🧳 Духовний зміст: пакування багажу
Алтер Ребе пояснював суть цих днів через притчу про купця. Купець, який закупив товар на великому ярмарку, не поспішає вирушати одразу. Він залишається ще на кілька днів, щоб ретельно запакувати товар, аби той не пошкодився в дорозі. Так і ми: після великого розкриття світла Тори на Шавуот нам даровані дні Ташлумін, щоб «запакувати» й закріпити отримане натхнення, аби воно залишалося з нами протягом усього року й не загубилося в метушні буднів.
💡 Настанови Ребе до завершення періоду
Ребе закликав використати завершальний день, 12 сівана, для прийняття твердих рішень. Це включає зміцнення у вивченні Тори, постійність у заняттях ХІТАС і Рамбамом, а також поглиблення в таємниці Тори — тобто в Хасидут. Важливо також посилювати поширення джерел мудрості Тори назовні, зміцнювати єдність єврейського народу через любов до ближнього та збільшувати розмір пожертв, роблячи це з доброзичливим виразом обличчя.
📜 Традиції та звичаї Хабаду
У дні Ташлумін не читають молитву покаяння Таханун. Традицією стало проведення зібрань, присвячених вивченню Тори, які називаються Кінус Тора, а також організація дитячих заходів. На згадку про події 1991 року, коли Ребе провів особливу зустріч на завершення цього періоду, хасиди по всьому світу влаштовують фарбренгени, щоб підбити підсумки святкового часу та надихнутися на подальше служіння.
📖 Любавицький календар