📌25 сівана 3448 року (313 рік до н.е.) — Перемога євреїв у диспуті, влаштованому Александром Македонським. У талмудичному трактаті «Таанит» розповідається, що в цей день єврейські мудреці були визнані переможцями в диспуті, організованому Александром Македонським. Опонентами нашими виступали єгипетські жерці, служителі місцевих кнанейських (ханаанських) та арабських язичницьких (до появи ісламу залишалося понад 900 років) культів.
📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) первосвященика Ішмаеля бен Еліші. Талмуд розповідає про незвичайну красу рабі Ішмаеля і навіть відносить його до числа семи найкрасивіших чоловіків світу, але більшості з нас він відомий як автор 13 правил тлумачення Тори (правила наведені в сидурі (збірнику молитов) і повторюються євреями щоранку). У Талмуді розповідається, що римський імператор, який якийсь час цікавився Торою, покликав до себе десятьох найбільших єврейських мудреців того часу і запитав їх: «Яке покарання належить тому, хто викрадає людей?». «Смертна кара» — відповіли мудреці. «Ну а раз так, то вам доведеться понести покарання за гріх десяти братів, що продали Йосефа в рабство. З того часу не було рівних синам Яакова, але ви перебуваєте на одному рівні з ними і повинні понести покарання за їхній гріх». Мудреці попросили відстрочки вироку на три дні і на прохання рабі Нехунії Бен га-Кани рабі Ішмаель, який володів таємницею імені Б-га (Шем га-Мефораш), піднісся на небо, де ангел повідомив йому, що їхня мученицька смерть визначена Всевишнім. Дочка римського імператора, вражена красою рабі Ішмаеля, намагалася зберегти його життя, але батько відмовив — мовляв, закон суворий, але це закон. І тоді донька попросила здерти шкіру з обличчя рабі Ішмаеля за його життя, щоб зберегти таку красу. Бажання «доброї» дівчини було виконано, і рабі Ішмаель прийняв мученицьку смерть, ставши одним із «десяти мучеників» (асар харугот малкус).
📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) насі (голови єврейського народу) Шимона бен Гамліеля. Рабі Шимон був четвертим поколінням нащадків Гілеля і очолював Санґедрін (вищий законодавчий єврейський орган тих часів) під час руйнування Храму. Талмуд розповідає, що на свято Суккот, у день Сімхас Бейс га-Шоева («Свято возлияння води на храмовий жертовник»), коли веселощі досягали свого максимуму, рабі Шимон жонглював вісьмома (!) палаючими факелами. Рабі Шимон став першим із десяти мучеників, тому що коли його і рабі Ішмаеля вели на страту, обидва звернулися до ката з проханням стратити їх першими і не дати їм побачити смерть товариша — найбільшого мудреця Тори. Рабі Ішмаель як коґен-годоль (первосвященик) наполягав на своєму праві першої смерті, рабі Шимон як насі (голова народу) вимагав того ж для себе. Кат кинув жереб, і першим померти випало рабі Шимону.
📌25 сівана 3875 року (115 рік н.е.) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) і кідуш га-Шем (мученицька смерть заради збереження єврейства) заступника первосвященика — рабі Ханіни бен Доса. Третім із страчених у цей день мудреців був заступник первосвященика рабі Ханіна бен Доса.
джерело: chabad.odessa