Засновник хасидизму, рабин Ісраель Бааль-Шем-Тов, започаткував звичай влаштовувати особливу, третю трапезу, що завершує останній день Песаху, і яка отримала назву Трапеза Машіаха. Він навчав, що цей останній день свята пройнятий сяйвом світла Машіаха. Під час цієї фінальної песахальної трапези двері його дому були відчинені навстіж, і в ній брали участь не лише члени родини, а й усі перехожі.

Через сім поколінь, на початку ХХ століття, до звичаїв цієї трапези додалося правило, що уподібнює Трапезу Машіаха песахальному седера. Прийнято починати цю трапезу після денної молитви Мінха, і в її перебігу випивають чотири келихи вина — як нагадування про чотири келихи, якими, за словами наших пророків, Всевишній утішить народ Ізраїлю після остаточного й повного Визволення (Геули).

Сенс цієї трапези — щоб ідея Машіаха, уявлення про майбутнє Визволення та відчуття його реальності стали частиною самої людини, щоб, подібно до їжі, увійшли в її плоть і кров.

Перші дні Песаху пов’язані з Виходом з Єгипту, головною метою якого було започаткувати нову епоху — епоху, коли людству після Дарування Тори на горі Синай вказано шлях до самовдосконалення, а Тора стала запорукою подальшого існування світу. Саме тому заповідь про чотири келихи вина на седера, що стосуються Виходу з Єгипту, виконується на самому початку свята — в перший його вечір.

Останній день Песаху, своєю чергою, пов’язаний з майбутнім Визволенням, яке настане з приходом Машіаха. Тому й звичай про чотири келихи вина на Трапезі Машіаха, що стосуються саме майбутнього Визволення, прийнято виконувати наприкінці свята.

Любавицький Ребе, рабин Менахем-Мендл Шнеєрсон, закликає всіх євреїв дотримуватися цього звичаю та брати участь у Трапезі Машіаха.

по матеріалам сайту: chabad.org