📌4 тамуза 4931 року (9 червня 1171 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Яаківа бен Меїра (рабейну Там).

Рабі Яаків бен Меїр — онук великого коментатора Тори рабі Шломо-Іцхака (Раші), розпочав своє навчання під керівництвом батька, рабі Меїра бен Шмуеля, і старшого брата, рабі Шмуеля бен Меїра, відомого під акронімом Рашбам.

Рабі Яаків відомий як рабейну (наш учитель) Там (від слова «там» — цілісний, той, у кого немає недоліків. Тора називає нашого праотця Яаківа — іш там, досконала людина, праведник). Рабейну Там був визнаний найвидатнішим єврейським ученим свого покоління, і до нього прибували учні з таких віддалених від Франції місць, як Богемія і Росія. Разом із кількома мудрецями того періоду (серед них другий зять Раші рабі Єѓуда бар Натан (Ріван), онуки Раші — Рашбам і Рівам (рабі Іцхак бен Меїр), і правнук Рі га-Закен) він брав участь у створенні великого зведення доповнень до коментарів Раші до Талмуду. Ця праця отримала назву «Тосафот» («Доповнення»), а самих учених називають тосафістами.

Одне з найвідоміших рішень рабейну Тама — «тфілін рабейну Там»: за думкою рабі Яаківа (думкою, заснованою на давній традиції), розташування уривків усередині коробочок тфілін дещо відрізняється від загальноприйнятого (відомого як «тфілін Раші»). Обидві ці традиції дуже давні, і під час археологічних досліджень у Хірбет-Кумрані (так звані сувої Мертвого моря) були знайдені обидва варіанти тфілін.

Рабі Яаків жив у містечку Рамрю, де знаходилася єшива, яку він і очолював, а на життя заробляв наданням позик і виноробством. Це змушувало його підтримувати контакти з французькою знаттю і владою, з якими в нього були численні конфлікти.

Під час Другого хрестового походу у 1146 році рабі Яаків, будучи заможним виноторговцем, постраждав від погромників: його дощенту пограбували, завдали п’ять глибоких ножових поранень і напевно вбили б, якби поруч дивом не опинився один лицар, який особисто знав рабейну Тама і цінував його праведність. Лицар відбив його від розлюченого натовпу і вивів у безпечне місце. Мудрець був врятований, після чого залишив Рамрю і перебрався до Труа.

📌4 тамуза 5565 року (1 червня 1805 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Пінхаса бен Цві-Гірш га-Леві Гурвіца.

Рабі Пінхас народився в українському містечку Чортків і разом зі своїм братом, майбутнім рабі Шмуелем-Шмельке з Нікольсбурга (див. 2 іяра), навчався спочатку у свого батька, рабі Цві-Гірша, а потім у нехасидській («литовській») єшиві, але після поїздки до Межирича і зустрічі з Магідом — рабі Дов-Бером — брати стали його відданими учнями і послідовниками.

Спочатку рабі Пінхас був помічником рабинів у Віткові та Леховиці, але у 1772 році він отримав почесне запрошення очолити єшиву у Франкфурті-на-Майні. Доброзичливий і м’який рабі Пінхас користувався любов’ю і повагою всіх мешканців міста, зокрема й неєвреїв. У Франкфурті рабі Пінхас прожив 33 роки, аж до самого відходу з цього світу.

Рабі Пінхас вів активну боротьбу з «батьком реформізму» Мойсеєм (Моше) Мендельсоном, зокрема всіляко противився задуманому ним перекладу Танаха німецькою мовою (сам Мендельсон розглядав це як перший крок на шляху до асиміляції євреїв).

Син рабі Пінхаса, рабі Цві Гурвіц, відомий як рабі з Франкфурта.

📌4 тамуза 5579 року (27 червня 1819 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) ребецн Естер-Мір’ям, доньки другого Любавицького ребе, рабі Дов-Бера (Мітелер ребе).

У 1990 році на любавицькому єврейському кладовищі була знайдена жерстяна пластинка з частково пошкодженим написом. Із неї випливало, що ребецн Естер-Мір’ям померла ще за життя батька (до імені Мітелер ребе додані слова «нехай продовжаться його роки», які використовують лише з іменами живих людей).

Цікаво, що до цього моменту ніхто не знав (точніше, не пам’ятав) про існування у Мітелер ребе доньки Естер-Мір’ям.

джерело: chabad.odessa