Останній день Песаха — Швії шель Песах (а в діаспорі також і восьмий — Ахарон шель Песах) — згідно з Торою, є святом із усіма відповідними законами та заборонами:
«Сьомого дня — святе зібрання; жодної праці не робіть» (Ваїкра, 23:8).
Проте на відміну від першого вечора свята, цей день не супроводжується благословенням «Шеехеяну». Він сприймається не як окреме свято, а як кульмінація всього тижневого циклу Песаха.
Чудо біля моря
Швії шель Песах пов’язаний із грандіозною подією — переходом євреїв через Червоне море. Саме цього дня, згідно з Традицією, Всевишній розступив води перед євреями, а згодом замкнув їх над головами єгиптян. У цей день читають уривки з книги Шмот, присвячені цьому чуду, а також урочисто промовляють Пісню Моря (Шірат А-Ям) — гімн вдячності, який виголосили сини Ізраїлю, побачивши загибель своїх переслідувачів. В ашкеназських громадах цю пісню слухають стоячи.
Сьогодні Шірат А-Ям входить до складу щоденної ранкової молитви, хоча спершу її промовляли лише у свята та в Шабат. Вважається, що той, хто читає її з піднесенням, ніби сам проходить серед розступлених вод.
Звичаї свята
З роками останній день Песаха став днем особливих традицій. У Хабаді прийнято не спати в ніч Швії шель Песах — її проводять у молитві, навчаючись Тори та очікуючи ранкове свято із піснями та танцями. Виливаючи на підлогу воду, хасиди танцюють до тих пір, поки вона не висохне — це символізує перехід через море.
В інших громадах теж збереглися барвисті традиції. У Польщі гурські хасиди танцювали навколо калюж, виливаючи воду на підлогу й символічно "переходячи море". У Галичині реб Ефраїм на прізвисько Цибеле заливав водою свою кімнату і вів сім’ю через «море», зображаючи диво на очах усієї округи.
А в єрусалимському кварталі Меа Шеарім хасиди «Толдот Аарон» відтворювали перехід без води: ребе урочисто проходив між рядами хасидів, які розступалися перед ним — уособлення єврейського народу, що йде серед вод.
Трапеза майбутнього - сеудат Машіах
Але останній день Песаха — це не лише згадка про минуле. Завдяки Бааль-Шем-Тову з’явився новий звичай — Сеудат Машіах, Трапеза Машіаха. Вона проходить у день завершення Песаха і символізує віру в майбутнє визволення.
За звичаєм Хабаду, на цій трапезі їдять мацу та випивають чотири бокали вина — як на седері. Адже Песах — свято виходу з рабства, і Талмуд говорить, що й майбутнє визволення настане в місяць нісан. Так початок свята присвячено пам’яті, а завершення — надії.
Міст крізь час
Песах стає символічним мостом — від історичної свободи до визволення майбутнього. І Швії шель Песах — це не просто день завершення свята. Це момент, коли ми озираємося на диво, що сталося, і водночас дивимося вперед, сподіваючись на чудо, яке ще має прийти.
по матеріалам сайту: chabad.org