📌11 тамуза 5591 року (22 червня 1831 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) рабі Цві-Гірша з Жидачева.

Рабі Цві-Гірш народився в галицькому містечку Самбор і разом зі своїм молодшим братом, рабі Моше з Самбора, навчався у рабі Яакова-Іцхака га-Леві Горовиця, сліпого Провидця з Любліна.

Рабі Цві-Гірш дружив із відомим хасидським цадиком рабі Нафталі-Цві з Ропшиць, а серед його учнів були такі видатні лідери наступного покоління, як рабі Іцхак-Айзік з Комарни, рабі Цві-Елімелех з Дінова (відомий також як Бней Іссахар), рабі Іцхак-Айзік із Жидачева, рабі Шимон із Ярославля та рабі Шалом із Кам’янки.

Рабі Іцхак-Айзік із Комарни писав, що душа його вчителя була частиною душі рабі Хаїма Віталя — найкращого учня великого кабаліста рабі Іцхака Лурії Ашкеназі (Арізаль), а та, у свою чергу, була частинкою душі рабі Аківи. Ще один його учень, рабі Іцхак-Айзік із Жидачева, переказував зі слів вчителя, що в минулому житті він був одним із учнів найвидатнішого кабаліста рабі Шимона бар Йохая. Деякі з хасидських цадиків — сучасників рабі Цві — вважали, що його душа — це душа знаменитого мудреця Януки (малюка), згаданого в кабалістичній книзі рабі Шимона бар Йохая «Зогар». Сам же рабі Цві-Гірш говорив своєму братові, рабі Моше із Самбора, що його душа в одному з попередніх втілень була душею рабі Ішмаеля-первосвященика.

📌11 тамуза 5696 року (12 липня 1935 року) — Йорцайт (річниця смерті) рабі Шнеура-Залмана Слоніма, онука ребецн Менухи-Рохл, дочки другого Любавицького ребе — Мітелер ребе.

Рабі Шнеур-Залман народився в 5622 році в Хевроні (Ерец-Ісраель) у родині рабина та великого хасида рабі Мордехая-Довбера Слоніма, сина ребецн Менухи-Рохл. Сам він також був великим знавцем Тори та хасидської філософії (хсидуса або хасидута). Його дружиною стала ребецн Мушка, дочка його дядька, рабина Леві-Іцхака Слоніма. У 1885 році, коли Хабад очолив п’ятий Любавицький Ребе рабі Шолом-Довбер (Ребе Рашаб), рабі Шнеур-Залман приїхав до Любавичів і залишився там надовго.

Ребе наблизив його до себе, а взимку 1886 року взяв із собою у відому ялтинську подорож, де вони провели багато годин, спільно вивчаючи хасидизм. Крім того, під час перебування в Ялті рабі Шнеур-Залман був меламедом (вчителем) юного рабі Йосефа-Іцхака (майбутнього шостого Ребе — Ребе Раяца).

Після повернення на Святу Землю він розпочав листування з Ребе Рашабом, і в опублікованих збірках послань Ребе Рашаба містяться десятки послань до рабі Шнеура-Залмана.

Цікаво, що, звертаючись до рабі Шнеура-Залмана, Ребе Рашаб жартома називав його «моїм онуком», а його батька, рабі Мордехая-Довбера — «зятем». Справа в тому, що коли рабі Мордехай-Довбер приїхав до Любавичів до четвертого Ребе — рабі Шмуеля (Ребе Магараш), син Ребе (майбутній ребе Рашаб) проводив з ним довгі години, слухаючи розповіді про попередніх Ребе, які рабі Мордехай чув від своєї мами, ребецн Менухи-Рохл.

Одного разу Ребе Магараш теж послухав розповіді рабі Мордехая, і вони йому сподобалися настільки, що він сказав синові: «Запроси його до себе як зятя за стіл». (У ті часи заможні євреї прагнули видавати своїх дочок нехай і за бідних, але зате вчених юнаків і брали на себе зобов’язання утримувати зятя певний час, даючи йому можливість продовжувати навчання. Тож фраза про «запрошення зятя за стіл» означала визнання мудрості рабі Мордехая, здатного прикрасити будь-яку родину). Так і стало заведено. А син «зятя» став відповідно «онуком».

У 1900 році він отримав від рабі Шнеура-Залмана з Любліна (автора книги «Торат хесед») пропозицію очолити громаду Яффо. Заручившись благословенням Ребе Рашаба, рабі Слонім очолив громаду Тель-Авіва-Яффо і залишався на цій посаді 35 років, аж до кінця своїх днів.

Похований рабі Шнеур-Залман у Тель-Авіві.

джерело: chabad.odessa