частина 1

 

📌Піст 17 Тамуза — один із чотирьох загальнонаціональних постів, установлених на згадку про руйнування Єрусалимського Храму. До них також належать піст Гедалії (3 Тішрея), 10 Тевета та 9 Ава.

 

📌Піст 17 Тамуза пов’язаний із трагічними подіями, що передували руйнуванню Першого Храму. Саме 10 Тевета вавилонський цар Навуходоносор II (Невухаднецар) розпочав облогу Єрусалима, а 17 Тамуза його військо прорвало міські мури. Це стало початком падіння єврейської держави.

Через три тижні, 9 Ава, сталася найтрагічніша подія — було підпалено Єрусалимський Храм.

Саме тому піст 17 Тамуза відкриває особливий жалобний період у єврейському календарі, який триває три тижні — до 9 Ава. Цей період називають «Бейн а-Мецарім» («Між тіснинами»), адже він проходить між двома жалобними постами — 17 Тамуза та 9 Ава.

 

📌П'ять трагічних подій, що сталися 17 Тамуза

У Талмуді (трактат Тааніт) згадуються п’ять великих лих, які сталися саме цього дня:

1. Моше розбив Скрижалі Заповіту

Побачивши, що народ Ізраїлю поклоняється золотому тельцю, Моше-рабейну розбив Скрижалі Заповіту, отримані від Всевишнього на горі Синай.

2. Припинилося принесення щоденної жертви «Тамід»

Під час облоги Єрусалима (за словами Рамбама — перед руйнуванням Першого Храму) стало неможливо доставляти жертовних тварин до Храму. Через це припинилося принесення щоденної жертви «Тамід», що стало знаком наближення великої катастрофи.

3. Було проломлено мури Єрусалима

Як розповідає пророк Ірмеягу (52-й розділ), під час облоги Першого Храму міські мури були прорвані 9 Тамуза, а в епоху Другого Храму така сама трагедія сталася 17 Тамуза.

4. Було спалено сувій Тори

Апостомос, намісник царя Антіоха, наказав спалити сувій Тори, розуміючи, що найкращий спосіб підкорити єврейський народ — завдати удару по його духовній основі.

Спалення Тори стало початком жорстоких переслідувань єврейського народу та однією з причин повстання Маккавеїв.

5. У Храмі було встановлено ідола

У цей день у Храмі було встановлено статую язичницького божества.

За однією традицією, це зробив той самий Апостомос у період Другого Храму.

За іншою (про що говорить Єрусалимський Талмуд), це зробив юдейський цар Менаше ще за часів Першого Храму. Менаше увійшов в історію як цар, який «залив Єрусалим невинною кров’ю» та перевершив усіх своїх попередників у поклонінні ідолам.

 

Цар Менаше та сила тшуви

Цікаво, що цар Менаше був сином праведного царя Хізкіягу — одного з найвидатніших царів Юдеї.

У Вавилонському Талмуді (трактат Брахот) розповідається, що Хізкіягу знав пророчо, яким стане його син, тому навіть не хотів одружуватися, щоб не мати дітей. Проте пророк Єшаягу дорікнув йому за це та наказав виконати заповідь Тори — одружитися й народити дітей.

Хізкіягу послухався, і народився Менаше.

Попри численні тяжкі гріхи, наприкінці життя Менаше щиро розкаявся — зробив тшуву. Талмуд говорить, що Всевишній відкрив для нього «таємні ворота» Небес, через які його молитва була прийнята.

 

дерело : https://toldot.com/