Київ цієї ночі вкотре не просто не спав — він здригався від вибухів, що розривали тишу. Повітряні тривоги, дим, біль і невідомість знову стали частиною ночі для тисяч людей.

У ці години кожен шукав порятунку: хтось поспішав до укриття, хтось міцніше обіймав своїх рідних, а хтось, затамувавши подих, чекав повідомлення: «Я живий». У темряві підвалів і сховищ люди ділилися не лише простором, а й надією — мовчазною, але такою необхідною.

Сьогодні наші серця разом із родинами загиблих, пораненими, тими, хто втратив свої домівки, і з рятувальниками, які без упину розбирають завали, сподіваючись знайти тих, хто ще чекає на допомогу.

Молимося, щоб Всевишній дарував розраду тим, хто оплакує своїх близьких, зцілення пораненим, сили всім, хто рятує життя, та якнайшвидше приніс мир Україні.