«Приведеш їх і насадиш на горі спадку Твого, на місці, яке Ти приготував для перебування Свого, Б-же; у Святині, Владико, що її утвердили Твої руки» (Шмот 15:17).
Це вірш із пісні, яку Моше та народ Ізраїлю заспівали після переходу через розступлене море.
Єврейське слово «махон», що означає «приготоване місце», можна прочитати також як «мехуван» — «спрямований». Мудреці пояснюють, що тут йдеться про два Храми — земний і небесний, які спрямовані один до одного та відповідають один одному.
Між ними існує нерозривний зв'язок. Земний Храм має бути збудований за образом Небесного, а Небесний Храм повністю виконує своє призначення лише тоді, коли існує відповідний йому земний Храм, у якому звершується служіння.
Водночас у матеріальному світі одна святиня змінювала іншу. Спочатку був споруджений Мішкан — переносний Скинія, яку переносили з місця на місце. Згодом у Єрусалимі звели Перший Храм, який був зруйнований. Після цього побудували Другий Храм, але й він був знищений.
Ось уже майже дві тисячі років єврейський народ очікує на спорудження Третього Храму.
Попри те, що основні принципи будови Храму залишалися незмінними, кожна з цих святинь була окремою спорудою, і тому вони не могли повністю відповідати одному й тому самому Небесному Храму.
📚 Джерело: Меїр Шлепаков. «Земний і Небесний Храм» (за матеріалами Chabad.org).