Уявіть собі справжній історичний детектив, який уже понад сто років хвилює єврейський світ. У розпал революційного хаосу до рук хасидів потрапив архів царської поліції. І це були не звичайні чиновницькі звіти, а старовинні рукописи з підписами самого засновника хасидизму — Баал-Шем-Това — та його відомих учнів.
Навколо цієї знахідки одразу спалахнули палкі суперечки. Одні зі сльозами радості цілували рукописи й вважали їх безцінною святинею, інші ж наполягали, що це лише майстерна підробка. Дискусія триває й донині.
🕵️♂️ Як знайшли архів?
Усе сталося 1918 року, під час громадянської війни на території колишньої Російської імперії. Закони фактично не діяли, а стара влада стрімко руйнувалася.
У Херсоні натовп розгромив будівлю місцевої ЧК, яка успадкувала архіви колишньої царської таємної поліції. Секретні документи просто викинули на вулицю. Місцеві торговці, перебираючи папери, несподівано натрапили на старі єврейські листи з підписами видатних хасидських праведників.
Документи перевезли до Одеси й почали продавати просто на ринках. Спочатку багато хто вважав їх фальшивкою, однак на паперах були офіційні державні штампи. Згодом з'ясувалося, що поліція вилучила цей архів багато років тому під час обшуку в знаменитого Ружинського Ребе — рабі Ісраеля з Ружина.
Коли хасиди зрозуміли, яка коштовність перед ними, заможний хасид Шмуель Гурарій викупив архів і подарував його П'ятому Любавицькому Ребе — Ребе Рашабу.
Разом із документами збереглися й особисті речі Баал-Шем-Това: срібна табакерка у формі риби, срібна башточка та його особиста печатка.
📝 Оригінали чи копії?
П'ятий Любавицький Ребе, а згодом Шостий і Сьомий Ребе, надзвичайно уважно дослідили ці документи — рядок за рядком.
Вони одразу чесно зазначили:
«Це не оригінали. Ці літери написані не рукою самого Баал-Шем-Това».
У XVIII столітті не існувало ні друкарських засобів, ні сучасних способів швидкого копіювання. Отримавши лист від свого вчителя, хасиди прагнули поділитися ним з друзями в інших містах, тому вручну переписували його. Під час такого переписування могли з'являтися помилки: пропущені слова, неправильні літери чи неточні дати.
Водночас керівники Хабаду наголошували: попри помилки переписувачів, духовний зміст і головна ідея цих листів залишаються достовірними.
⚡ Чому виникла суперечка?
Не всі прийняли цей висновок. Чимало відомих рабинів та істориків заявили, що весь архів є підробкою.
Основні аргументи критиків були такими:
- усі близько 300 листів нібито написані приблизно 30 різними людьми, однак стиль викладу дуже схожий, наче їх створив один автор;
- у текстах виявлено історичні неточності щодо дат і назв міст;
- автори часто підписувалися іменами своїх матерів (наприклад: «Ісраель, син Сари»). Такий спосіб традиційно використовують у проханнях про благословення чи зцілення, але для звичайного листування він виглядає незвично.
🛡️ Як Любавицький Ребе захищав архів?
Сьомий Любавицький Ребе рішуче виступав на захист архіву й відповів на ці зауваження.
Він пояснював, що саме помилки можуть бути одним із найсильніших доказів автентичності. Якби хтось навмисно створював підробку заради наживи, він ретельно перевірив би кожну історичну деталь. Подібні неточності природно виникають саме тоді, коли люди швидко переписують текст для власного користування.
Крім того, Ребе зазначав, що в той час на півдні України навряд чи знайшлася б людина, здатна самостійно створити близько трьохсот складних кабалістичних текстів.
Подібність стилю також має природне пояснення: учні Баал-Шем-Това наслідували манеру викладу свого вчителя. До того ж у листах містяться відомості та подробиці, які були відомі лише в колі родин хасидських Ребе.
🏛️ Де архів перебуває сьогодні?
У 1930-х роках частину листів було опубліковано в хасидському журналі «А-Томім».
Під час Другої світової війни Шостому Любавицькому Ребе вдалося вивезти цей архів із Радянського Союзу.
Сьогодні архів і особисті речі Баал-Шем-Това зберігаються в Нью-Йорку, у Брукліні, в бібліотеці Любавицького Ребе.
📸 На фото: лист Баал-Шем-Това з Херсонського архіву.
📖 Джерело: «Любавицький календар».