👑 Про раббі Аарона РокеахаРаббі Аарон Рокеах із Белза (1880–1957) — четвертий адмор Белзької династії. Під час Голокосту він утратив усю свою родину, але після війни прибув до Ерец-Ісраель і відродив Белзький хасидський рух. Євреї того покоління глибоко шанували його за праведність, скромність і цілковиту відданість служінню Б-гові.🕊 Особливий спосіб життя й аскетизмЖиття раббі Аарона Рокеаха було цілковито позбавлене матеріальних насолод.Упродовж п’ятдесяти років він не спав у ліжку, відпочиваючи лише сидячи в кріслі. Він майже не вживав твердої їжі, харчуючись переважно рідинами та з’їдаючи лише одну ложку супу на день. Через слабке здоров’я його тіло майже не виділяло тепла, тому навіть улітку він був змушений носити хутряну шубу.Кожне благословення він давав і кожне рукостискання здійснював лише через рушник, яким обгортав руку. Беручи на службу нового помічника, він ставив головну умову: омивати руки після кожного дотику до волосся, носа або одягу.🤝 Зустрічі із Сьомим Любавицьким РебеЩе до того, як Сьомий Любавицький Ребе очолив Хабад, відбулася їхня перша зустріч у Берліні. Майбутній Ребе прийшов отримати благословення, не називаючи свого імені.Коли Ребе підійшов до раббі Аарона Рокеаха, той несподівано відклав рушник, узяв його за руку голою долонею і довго не відпускав. Белзький Ребе промовив мовою їдиш: «У цього молодого чоловіка дуже тепла рука… Від мене не сховаєшся!» А дізнавшись, що перед ним зять Ребе Раяца, додав: «Так, я відчуваю, що це чиста й благородна рука».Згодом схожа зустріч відбулася у Відні, де Белзький Ребе знову надовго завмер, тримаючи за руку молодого Ребе.⚡️ Участь Ребе Раяца у порятунку Белзького РебеПід час Другої світової війни раббі Аарон Рокеах перебував у смертельній небезпеці. Він переховувався в гетто Бохні, згодом — у Будапешті, а потім діставався через Румунію, Болгарію, Туреччину та Сирію.У Нью-Йорку Шостий Любавицький Ребе — Раяц — залучив усі свої зв’язки, щоб урятувати його. Він особисто писав листи суддям, керівникам єврейських організацій та іншим адморам, домагаючись дозволу на в’їзд Белзького Ребе до Ерец-Ісраель.Коли 1944 року раббі Аарон Рокеах благополучно прибув до Ерец-Ісраель, Ребе Раяц відправив делегацію хасидів, щоб зустріти його та передати благословення. На знак глибокої вдячності Белзький Ребе докладно розповів зятю Ребе Раяца — Рашагу — всю історію своєї втечі з Європи, хоча зазвичай уникав розмов на цю тему.✉️ Листування та взаємна підтримкаМіж двома праведниками зав’язалося тепле листування. Ребе Раяц радився з Белзьким Ребе щодо зміцнення єврейської освіти в Ерец-Ісраель і запитував, які навчальні заклади потребують допомоги.У 1945 році, коли відзначали річницю звільнення Ребе Раяца з Радянського Союзу, Белзький Ребе через слабке здоров’я не зміг приїхати особисто, але відправив свого брата — раббі Мордехая з Білгорая. Виступаючи на зустрічі, брат Белзького Ребе сказав: «У питаннях самопожертви заради Тори всі ми — учні Любавицького Ребе!»⚠️ Ставлення до авторитету Любавицького РебеУ перші роки керівництва Сьомого Ребе один із секретарів Белзького адмора дозволив собі висловити невдоволення тим, що молодий Ребе дає вказівки старшим рабинам.Почувши це, раббі Аарон Рокеах суворо зупинив секретаря: «Ти граєшся з вогнем! Іди негайно, здійсни омовіння рук і тричі скажи: “Я каюся!”»🕯 Пам’ять і спадщинаУ 1956 році Белзький Ребе з великою пошаною прийняв дванадцятьох посланців Любавицького Ребе, які прибули до Ерец-Ісраель, благословив їх і попросив передати Ребе найтепліші вітання.А 1957 року, 21 Ава, коли раббі Аарон Рокеах залишив цей світ, Любавицький Ребе написав в одному зі своїх листів, що з відходом таких праведників «темрява вигнання стала вдвічі густішою».📖 джерело: t.me/LubavitcherRebe770

За лічені миті — десятки розривів касетних боєприпасів після удару балістичною ракетою. Момент цього жахливого обстрілу потрапив на фото. Та жодне фото не здатне передати того страху, який пережили цієї ночі кияни.Сьогодні наші серця з усіма, кого торкнулася ця трагедія. Щиро співчуваємо тим, хто втратив рідних і близьких. Молимося за якнайшвидше одужання постраждалих.Нехай Всевишній дасть сили згорьованим родинам, зцілення пораненим і захист усім, хто перебуває під вогнем.Київ вистоїть. Україна вистоїть.

Кожного четверга в Центральній синагозі Києва відбуваються особливі уроки для вірян "золотого віку" по тижневому розділу Тори, які проводить капелан Збройних сил України Давид Мільман. Ці уроки є надзвичайно важливими та необхідними для нашої громади.Заняття з Тори допомагають вірянам поглиблювати свої знання про святі тексти, розуміти їхній глибокий зміст та застосовувати в повсякденному житті. Особливо цінно, що ці уроки проводяться для людей "золотого віку", які мають великий життєвий досвід та мудрість.Під керівництвом капелана Давида Мільмана віряни мають можливість не лише вивчати Тору, але й обговорювати важливі духовні та життєві питання, ділитися своїми думками та отримувати підтримку від громади. Це сприяє зміцненню духовних зв'язків, створенню атмосфери єдності та взаємної підтримки.Такі уроки є важливим елементом духовного збагачення та розвитку, допомагають зберігати традиції та передавати їх наступним поколінням. Запрошуємо всіх вірян "золотого віку" приєднатися до цих занять і разом поглиблювати свої знання про Тору

Мій батько говорив: «Не слід промовляти ранкові благословення, не прополоскавши перед цим рота. Виняток становлять дні посту».Джерело: chabad.org

Якщо ви хоча б раз бачили теплі, живі картини, на яких хасиди танцюють, вивчають Тору або їдуть до Ребе, — це роботи Залмана Зусі Клеймана (1933–1995).Сьогодні його картини прикрашають тисячі єврейських домівок у всьому світі, а видавництва використовують його малюнки для оформлення книг. Проте за цим світлом і радістю прихована дивовижна доля людини, яка пережила блокаду, сирітство та підпілля.💔 Трагедія дитинства та блокада ЛенінградаЗалман народився в Ленінграді. Його батько походив із Варшави, а мати — з Мінська. Коли Залману було вісім років, розпочалася війна.Щоб урятувати дітей, батьки віддали молодшу доньку Рахель до дитячого будинку в Сибіру. Сам Залман залишився в блокадному Ленінграді. Голод не пощадив його батьків — вони померли, і хлопчик залишився сиротою.🚂 Підпільний хедер і «Велика втеча»Після війни хлопчика забрала рідна тітка й передала до родини рабина Нахума Шмарії Сасонкіна. Перші єврейські літери Залман вивчав у підпільному хедері.У 1947 році, під час «Великої втечі», його вивезли із СРСР за підробленими польськими паспортами — через Польщу, Австрію, Німеччину та Францію до Ізраїлю.🎖️ Від єшиви до армії та порада РебеВ Ізраїлі Залман навчався в єшиві в Лоді, а згодом переїхав до Кфар-Хабаду, щоб присвятити себе живопису. У 1954 році його призвали до ЦАХАЛу. Військовий рабин Шломо Горен перевів його на роботу з оформлення синагог та ілюстрування журналу «Маханаїм».Після служби Залман хотів навчатися живопису у США й попросив благословення у Любавицького Ребе. Але Ребе порадив:«Якщо твоє бажання — навчатися живопису, то найкраще місце для цього — Париж».Залман поїхав до Франції, навчався при музеях і там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Розою.🖼️ Нью-Йорк, визнання та світовий успіхПісля весілля подружжя переїхало до Нью-Йорка, у район Краун-Гайтс. Залман почав малювати для газети «Algemeiner Journal» і став художником хасидської душі: молитви, свята й танці оживали на його полотнах. У його роботах немає фальші — лише тепло та жива енергія.Приголомшливий факт:у 2022 році його картину «З Хословичів до Любавичів» було продано за 480 000 доларів!🕯️ СпадщинаЗалман Клейман пішов із життя у 1995 році. Проте його картини й досі прикрашають оселі та дарують людям світло, нагадуючи: після будь-яких випробувань можна зберегти в душі віру, радість і здатність бачити красу.джерело: 📖 Любавицький календар

📌 5668 (1908) року — за вказівкою Ребе Рашаба було придбано двір Романо в Хевроні.Айом-йомСуть служіння шляхами хасидизму полягає в тому, що навіть коли людина йде ринком і занурена у свої справи, вона розмірковує над тим, що може зробити задля поширення хасидизму та блага хасидів.А зустрівши на ринку когось зі своїх знайомих у торговельних справах, вона промовляє до його серця, заохочуючи прийти на заняття з вивчення хасидизму — Слів Живого Б-га — або на хасидське зібрання, фарбренген.Таке служіння шляхами хасидизму є особистим обов’язком кожного — незалежно від рівня його знань у хасидизмі. джерело: 📖 Любавицький календар

📌21 менахем-ава 5678 року (30 липня 1918 року) — Йорцайт (річниця відходу з цього світу) раббі Хаїма Соловейчика (Бріскер рав).Цього дня пішов з життя відомий рабин і мудрець останніх поколінь, один із лідерів європейського єврейства, рав Хаїм Соловейчик із Бреста (єврейською — «Бріск»), відомий як Бріскер рав.Рав Хаїм, про якого всі говорили не інакше, як про великого генія логіки й аналізу, не меншою мірою був генієм доброти й любові до людей. Розповідають, що «гроші палили йому кишеню». Усі ті гроші, які він отримував на своїй рабинській посаді, і які приносили заможні люди, він роздавав нужденним, не думаючи ні хвилини про власну родину. Його завжди можна було застати вдома, коли він сидів із групою найближчих учнів за круглим столом: Рав Бріскер віддавав перевагу саме круглому столу, щоб не сидіти на чолі столу й не створювати дистанції між собою та відвідувачами. джерело: chabad.odessa

Іноді звичайні неживі предмети проживають таке драматичне життя, що його вистачило б на цілий історичний роман.Це історія двох масивних чавунних стовпів із міста Балта, на яких досі збереглися старовинні написи. Вони виявилися міцнішими за людську жорстокість, війни та репресивні режими.У другій половині XIX століття ці чавунні колони були відлиті для Головної синагоги Балти, де вони підпирали центральну галерею. Стовпи тримали не просто склепіння будівлі — вони стали німими свідками головних трагедій балтського єврейства.Під час жорстокого весняного погрому метал буквально здригався від плачу сотень родин, які шукали в стінах синагоги порятунку та молили про милосердя.Під час окупації та створення Балтського гетто ці чавунні опори «бачили» знищення громади, нелюдські страждання місцевих жителів та депортованих в'язнів.Сама будівля Головної синагоги, де на початку XX століття казенним рабином служив видатний діяч Менахем Шейнкін, сильно постраждала у війну і була повністю знесена радянською владою. Але міцний дореволюційний чавун знищити не наважилися.Радянська влада знайшла святині цинічне утилітарне застосування. Чавунні стовпи відвезли на зруйнований місцевий млин і використали для його відновлення. На довгі десятиліття колишні духовні опори перетворилися на звичайні підпірки для стелі промислового цеху. Навколо них гуркотіли жорна, летів борошняний пил, а викарбувані літери повільно покривалися брудом та забуттям. Здавалося, їхня минула історія стерта назавжди.Таємниця стовпів розкрилася вже у 1990-х роках, в епоху незалежності України. Суня Вайсерман, колишній в'язень Балтського гетто, багато років пропрацював на цьому самому млині й увесь цей час зберігав секрет промислових опор. Він розповів цю гірку історію духовному лідеру Балтських євреїв Вадиму Ароновичу Вінярському та той вклав особисті кошти, щоб буквально викупити чавунні стовпи та звільнити їх із багаторічного полону.З Б-жою допомогою ці старі чавунні стовпи знаходять своє нове, законне місце. Їх встановили біля будівлі Савранської синагоги Балти, яка наразі відновлюється.Переживши погроми, війну, гетто та радянську індустріалізацію, ці колони повертаються до єврейської громади. Вони стануть символом нерозривного зв'язку часів — живим мостом між зруйнованою радянською владою Головною синагогою у XX столітті та відновленої у незалежної Україні громадою Савранської синагоги у XXI столітті.